Англійська головна квартира

Фронт обох армій об'єднувався, а лінія наступальних дій, що прикривалася ними, простягалася від моря до Черної на сім з половиною-вісім миль. Від нашого крайнього правого фронту до Балаклави наші лінії простягалися приблизно на таку ж відстань, і позиція армії була зроблена настільки сильною на східному, південно-східному фланзі та в тилу, що всі зусилля росіян, щоб відбити нас від неї, були кинуті нанівець. По-перше, дорога від Кадікоя до Камари та західні гірські проходи були перерізані в трьох місцях настільки ефективно, що піхоті, а отже, артилерії було б важко пройти по ній, щоб атакувати нас. Однак важку гармату було встановлено на висоті, щоб керувати цією дорогою та ефективно підмітати три уступи. На висоті над східною стороною Балаклави були розбиті намети приблизно 1000 морських піхотинців з різних кораблів флоту, а кілька 24-фунтових і 32-фунтових гаубиць були витягнуті на позиції на тій самій висоті. У Кадікой, на північному заході, був розташований табір моряків із приблизно 800 чоловік, з важкими гарматами на підтримці та з тимчасовим парком для артилерії та корабельних знарядь під ними. Від Кадикоя до Трактира земля була гористою, точніше, була надзвичайно горбистою, височини мали горбистий вигляд, а хребти були пересічені широкими долинами, через серію яких проходила з одного боку дорога князя Воронзова, дорога на Інкерман, а звідти на Севастополь, довгим об’їздом через Бакшисерайську дорогу, а потім на Трактир.{145}