M. le Maréchal, — маю честь підтвердити мою телеграфну депешу від 6 листопада, викладену такими словами: — «Російська армія, збільшена підкріпленнями з Дунаю та резервами в південних провінціях, а також оживлена присутністю великих князів Михайла та Миколи, вчора атакувала праві англійські позиції перед місцем. Англійська армія витримала бій з найбільшою кількістю Я спричинив підтримку частини дивізії «Боскет», яка воювала з чудовою силою, а також війська, які були найбільш доступними, ніж ми, відступили з величезними втратами, за оцінками, від 8000 до 9000. Ця вперта боротьба тривала цілий день час, щоб відбити вилазку гарнізону, який він енергійно очолював, вигнав ворога з місця, втративши 1000 чоловік.
Акція, підсумком якої є наведена вище телеграфна дописка, була дуже жвавою та гарячою. З першого ж пострілу дезертири, що прибули до нас, розкрили справжнє чисельне становище російської армії і дали змогу підрахувати підкріплення, які вона послідовно отримувала після битви на Альмі. Це — 1-й контингент, з узбережжя Азії, Керч і Каффа; 2-й — шість батальйонів і загони морської піхоти з Миколаєва; 3-й — чотири ватаги козаків із Чорного моря; 4-й, велика частина Дунайської армії; і десята, одинадцята і дванадцята дивізії піхоти, що утворюють четвертий корпус під командуванням генерала Данненберга. Ці три дивізії за кілька днів були переправлені експресом з артилерією з Одеси до Сімферополя. Згодом прибули великі князі Михайло та Микола, присутність яких не могла не викликати великого хвилювання серед цього війська, яке разом із гарнізоном Севастополя становить щонайменше 100 000 чоловік.
Саме за таких обставин 45 тис. чоловік цієї армії зненацька атакували Інкерманську висоту, яку англійська армія не могла зайняти достатньою силою. Лише 6000 англійців взяли участь в акції, решта були задіяні в облогових роботах. Вони відважно підтримували атаку до моменту, коли генерал Боскет, прибувши з частиною своєї дивізії, зміг надати таку допомогу, що забезпечила їм успіх. Не знаєш, що хвалити найбільше — енергійну твердість, з якою наші союзники протягом тривалого часу протистояли шторму, чи розумну енергію, яку генерал Боске (який очолював частину бригад Бурбакі та Д'Отемар) продемонстрував, атакуючи ворога, який кинувся праворуч від них.