Кілька днів спокою

Загін 97-го полку під командуванням капітана Гаттона був розміщений у передовій траншеї на лівому фланзі Правої атаки. Росіяни напали на нашу робочу команду й відкинули її. Лейтенант Брінклі та лейтенант Престон зі 100 солдатами 97-го полку отримали наказ просуватися праворуч від нової сапи. Прибувши до траншеї, вони виявили, що вона настільки переповнена солдатами 23-го полку, що втримати загін 97-го разом було неможливо. Кажуть, що така тиснява в траншеї виникла через те, що 23-й полк не відновив роботу і залишився в траншеї з командою прикриття 77-го полку, коли вогонь припинився. О 12.30 підполковник Лі з 97-го полку отримав наказ відвести своїх людей до полковника Банбері з 23-го полку, який перебував попереду нової сапи. Він зібрав сорок п'ять рядових і, наказавши лейтенанту Престону наступати з рештою, рушив до передової частини сапи. Тут лейтенанта Престона було поранено, а одного солдата вбито. Приблизно за п'ятнадцять ярдів попереду сапи розташувалися полковник Банбері та загін 77-го полку під командуванням капітана Печелла. Після того, як цей загін був змінений 97-м полком, полковник Лі розмістив своїх людей в укритті, виславши вперед два загони під командуванням сержантів Коулмана та О'Грейді. Росіяни раптом голосно закричали, і солдати 97-го полку підвелися, очікуючи атаки. Коли росіяни побачили наслідки своєї хитрості, вони дали залп. Лейтенант Престон, який стояв перед полковником Лі, отримав смертельне поранення, і сержант Коулман відніс його в тил; сержант О'Грейді впав мертвим саме тоді, коли просив дозволу захопити ворожі ложементи. На допомогу були відправлені лейтенанти Вейр і Вайтгед. Вейра було поранено, але лейтенанту Вайтгеду вдалося винести всіх поранених, окрім капрала Макса, який лежав біля ложементу з двома зламаними ногами. На підтримку підійшов лейтенант Брінклі. Перед світанком росіяни відійшли від ложементів, вивівши з ладу 3 офіцерів і 24 солдатів. Росіяни втратили щонайменше 600 чоловік. Втрати французів становили понад 300 чоловік вибулими з ладу.