Тому постає питання не про те, чи будь-яке бажання, висловлене Росією, повинно бути ретельно розглянуто в дружньому дусі державами, які підписали підписи, а про те, чи мають вони прийняти від неї оголошення про те, що власним актом, без будь-якої їхньої згоди, вона звільнилася від урочистої угоди.{540}
Мені майже не потрібно говорити, що Уряд Її Величності прийняв це повідомлення з глибоким жалем, оскільки воно відкриває дискусію, яка може порушити сердечне взаєморозуміння, яке вони щиро намагалися підтримувати з Російською імперією; і з вищезазначених причин уряд Її Величності не може дати жодних санкцій зі свого боку курсу, оголошеному князем Горчаковим.
Якби замість такої заяви російський уряд звернувся до Уряду Її Величності та інших держав, які є сторонами Договору 1856 року, і запропонував обговорити з ними, чи сталося щось, що могло б вважатися порушенням Договору, чи є щось в умовах, що через змінені обставини тисне на Росію з невиправданою суворістю, або що, в ході подій, стало непотрібним для належного захисту Туреччини, уряд Її Величності не відмовився б розглянути це питання разом із сторонами, які підписали договір. Яким би не був результат таких комунікацій, можна було б уникнути ризику майбутніх ускладнень і дуже небезпечного прецеденту щодо дійсності міжнародних зобов’язань.
Я, c., (Підпис) Гранвіль.
P.S. — Ви прочитаєте і віддасте копію цієї депеші князю Горчакову.
Князь Горчаков барону Бруннову.
Царське Село, 8 (20) листопада 1870 р.
М. Ле Барон, — Англійський посол прочитав і передав мені копію депеші лорда Ґренвіля, що стосується наших повідомлень від 19 (31) жовтня.
Я поспішив передати його величності імператору. Наш серпневий магістр із задоволенням зауважив, по-перше, щире бажання Кабінету міністрів Лондона підтримувати сердечне взаєморозуміння між Англією та Росією, а по-друге, запевнення, що він не відмовиться розглянути зміни, які обставини спричинили в результаті договору 1856 року. Що стосується точки зору суворого права, викладеної лордом Гранвілем, ми не бажаємо вступати в будь-яку дискусію, згадувати будь-який прецедент або цитувати будь-який. наприклад, тому що така дискусія не сприяла б розумінню, якого ми прагнемо.
Наш серпневий магістр мав невід’ємний обов’язок перед своєю країною, не бажаючи завдати шкоди чи погрожувати будь-якому з урядів, які підписали Договір 1856 року. Навпаки, Його Імператорська Величність звертається до їхніх почуттів справедливості та до свідомості власної гідності.