За перші три тижні нашого перебування в Криму ми втратили від холери стільки ж, скільки загинуло на Альмі. Ми чули дивні речі від дезертирів, які почали приєднуватися до нас. Говорили, що тридцять російських дам вирушили з Севастополя подивитися на битву на Альмі, ніби на виставу чи на пікнік. Вони були цілком впевнені в успіху російських військ, і велика їхня тривога й жах були, коли вони виявилися змушеними покинути будівлю телеграфу на пагорбі й летіти, рятуючи життя, у своїх екіпажах. Немає сумніву, що наші вороги були цілком упевнені в перемозі.
4 жовтня до парку було відправлено сорок одиниць важкої артилерії, а дванадцять тонн пороху було безпечно складено в млин на дорозі в напрямку Севастополя. Оскільки у французів залишилося дуже мало території, на якій можна було б діяти ліворуч від нас, 2-га дивізія рушила зі своєї позиції, перетнула яр праворуч і зайняла місце біля 4-ї дивізії. Французи відразу після цього послали частину своїх військ, щоб зайняти вільну територію.
Доктор Томсон, 44-й, і містер Рід, асистент-хірург штабу, померли від холери 5 жовтня в Балаклаві. Місто було в повстанському стані. Лорд Реглан наказав його очистити, але не було нікого, хто б виконав наказ, і, отже, ніхто цим не займався.{140}