Звістка про перемир'я

У той час я писав: «Слід визнати, що навчання в наших казармах не сприяє набуттю пристойних манер і джентльменської поведінки, і що доки ми не піднесемо професію зброї в Англії та не знімемо клеймо, яке широко поширюється на звання рядового солдата, ми не можемо сподіватися спонукати нужденних представників більш поважних класів суспільства вступати як волонтерів; висока винагорода за майстерність у всіх механічних і промислових мистецтвах завжди буде перешкодою для залучення кращих новобранців до тих пір, поки зберігається нинішня шкала оплати праці та припинення пайка. Країна підтримує свою армію не для того, щоб вона керувалася бажаннями чи смаками будь-якого класу, хоч би чисельного, потужного та заможного, а для того, щоб армія могла вести свої битви та зберігати свої свободи та свою славу проти всіх прихильників. Безсумнівно, денді Помпея були дуже незадоволені тим, що грубі легіонери Цезаря вдарили їх по обличчю, і вважали їх дуже низькими хлопцями; також кавалери Руперта не мали великої думки про гарне виховання чи ввічливість Залізобоких Старого Нолла; але табір ніколи не вважався спеціальною школою поведінки чи прищеплення етикету, хоч би сприятливим він був для розвитку деяких благородніших{466} якостей людства; і якщо ми справді можемо отримати хоробрих, розумних, завзятих і заслужених офіцерів шляхом деякого розширення меж, які досі обмежували наш вибір, ми повинні підкоритися незручностям, хоча вони можуть мати в собі присмак казарми. Треба пам’ятати, що наша хвалена система бардаків повністю руйнується під час активної кампанії, і що на полі офіцери живуть окремо або дуже невеликими групами, тому лише в мирний час ті, кого Провидіння finxit meliore luto, будуть змушені вступати в контакт із уповноваженим grossier, який, зрештою, завжди представлятиме дуже незначну меншість. Друзі системи «чинів за гроші» забули, що досі не було жодного офіцера з рядів, чия поведінка перед ворогом була б предметом негативного зауваження, і що жоден із них не був змушений залишити службу за відмову виконувати свій обов’язок в окопах; також не завжди рядові офіцери піддавалися військово-польовим судам, за вироками яких їх виганяли з армії. Фактично, багато з тих, хто займає цей бік питання, сперечаються не за аристократію, а за аврократію; вони приносять жертви Плутосу, коли думають, що поклоняються Марсу, і вони плутають два питання — самі по собі абсолютно різні, але настільки змішані в табірному діалозі, що вони нероздільні — системи купівлі та просування по службі. На шляху скасування колишньої системи стоять такі труднощі, що її найвідчайдушніший захисник цілком може зупинитися, перш ніж раптово її знищить, а відданість, мужність і витривалість британського офіцера армії, а також повага до нього з боку людей є дуже вагомими міркуваннями на шляху реформатора-теоретика.