Усвідомлюючи свою цілісність, нація розпочала війну з таким же духом та енергією, як і продовжувала її зі спокійною рішучістю та мужньою самовпевненістю. Їхні правителі були піднесені народною хвилею і понесені далі, ніж вони перераховували. Корабель держави було майже розбито на шматки великою хвилею, і наші роз’єднані батальйони, збиті разом і названі армією, раптово поринули в реалії війни. Але британський солдат готовий зустріти смертельних ворогів. Чого він не може протистояти, так це жорстоких ударів нехтування та поганого управління. У хвилюванні, викликаному звісткою про перемогу, серце нації майже застигло від гіркого крику горя з висот Севастополя. Потім пішли розповіді про жахи, які оживили спогади про найганебніші епізоди нашої військової історії. Люди, які пам’ятали Вальхерена, марно шукали паралелі з убогістю та смертністю нашої армії. Преса, вірна своїй місії, пролила повне світло на події, що відбувалися за три тисячі миль від наших берегів, і підтримувала націю своїми порадами. «Якби не англійська преса, — сказав австрійський офіцер високого рангу, — я не знаю, що сталося б з англійською армією. Міністри в парламенті заперечували, що вона постраждала, і тому парламент не допоміг би їй. Французькі газети представляли це як страждання, але ні надію, ні терпіння. Європа почула, що маршал Сен-Арно переміг на Альмі, і що англійці, підтримані французькими гарматами, пізно вдень піднялися на висоту, коли їхні союзники виграли битву. Ми повинні були знати лише про Інкерман як про перемогу, яку здобули французи, які прийшли на допомогу здивованим і збентеженим англійцям, і про штурм Севастополя як ганебний і невдалий, але ваша преса в тисячах перекладів розповідала нам правду по всій Європі та дозволяла нам оцінити вашу доблесть, вашу дисципліну, вашу енергію, вашу мужність і терпіння, і навчила нас відчувати це навіть у На жаль, англійська армія була благородною і чудовою».
Причини суперечки
сторінка 5/696