Таким чином, місце, вибране для нашої посадки, являло собою невисоку смугу пляжу й гальки, викинуту буйним прибоєм і утворюючи щось на зразок дамби між морем і стоячим солоним озером. Озеро має приблизно одну милю завдовжки та півмилі завширшки, і коли ми вперше прибули, його межі та поверхню відвідували величезні зграї диких птахів. Дамба була не більше двохсот ярдів завширшки і вела на правому або південному краю озера пологим підйомом до неправильної плоскогір’я чи плато з незначною висотою, усіяного курганами чи курганами, такі, які можна побачити в кількох частинах Англії. У напрямку до моря це плато являло собою обривисту поверхню з червоної глини та пісковику, висота якої коливалася від ста до ста п’ятдесяти футів, і закінчувалася спуском майже до рівня моря, на відстані майже двох миль від берега озера. Звідти, на південь, був невисокий піщаний пляж із гальковою окантовкою, яку хвилі піднімали над рівнем землі й рятували її від затоплення. Цей низький берег простягався, скільки сягало око, аж поки не загубився під підніжжям гірських хребтів над Севастополем. Внутрішня країна, видна з палуб наших кораблів, була вкрита худобою, зерном у стогах, фермами. Стерня була вкрита дикою лавандою, південним деревом та іншими запашними кущами, які війська збирали на паливо і які наповнювали повітря ароматними духами. Коли ми прямували до Євпаторії, ми бачили, як люди їздять на возах і зайняті своїми звичайними справами.{82}
Час від часу було видно козаків, які нишпорили дорогами всередину і вниз на південь до грізної фортеці царя; але їх було небагато, і часами було сумнівно, чи люди, яких ми бачили, були тими вільняками Дону, чи просто кримськотатарськими пастухами, озброєними списами для худоби. Поштова карета з Севастополя до Одеси також була помічена, як неквапливо котилась і, ймовірно, передавала звістку про велике озброєння, яким загрожувало узбережжя.
Крім того, ми були розчаровані тим, що місцеві жителі в одязі та зовнішності дуже схожі на наших друзів з Болгарії. Вони були краще доглянуті та здавалися краще одягненими; але «стиль» чоловіків був такий же, як і в людей, з якими ми були так давно і так неприємно знайомі.
Світанок четверга (14 вересня) обіцяв чудовий ранок, але обіцянка не була повністю виконана. Сонце зійшло з безхмарного неба. Ближче до полудня спека його полуденних променів була пом’якшена легким вітерцем і деякими плаваючими ворсистими випарами, які швидко перетворилися на зливи, і день був темним і похмурим. Величезна армада, що рушила вночі в ідеальному порядку, всіяла обрій другим зоряним небом і, вкриваючи море незліченними вогнями, просувалася паралельно узбережжю, поки воно поступово не наблизилося до берега біля Сакського озера.