Що ж до Джека, то він був настільки щасливий, наскільки міг собі дозволити бути, і настільки ж здоровий, за винятком невеликого нальоту цинги час від часу, як він міг побажати; але слід пам’ятати, що в нього не було передових окопів, не було важкої безперервної праці, яка б його послабила, і що він досяг найбільшого успіху у своєму пристосуванні заблуканої конини до потреб у таборі, на додаток до цього він мав особливий комісаріат і запаси флоту, на які можна було покладатися. Мабуть, трохи недоречно розповідати тут історію про надзвичайні уявлення Джека про власність на рухоме майно та різницю між meum і tuum, але я, можливо, не маю кращого шансу. М’який молодий офіцер одного разу піднявся до табору моряків, де, як він чув, було дуже гарне місце, щоб купити коня, і, прибувши, вибрав певного чоловіка, який серйозно жував жуйку медитації та тютюну біля підвісного мосту, утвореного зі стовпів діжок, що веде через яр до їхніх квартир. — Чи не підкажете мені, чоловіче, де я можу купити хорошого коня!
«Ну, сер, ви бачите, що наші кінні групи ще не прибули, і ми не знаємо, що ми можемо мати сьогодні ввечері. Якщо ваша честь може почекати».
— Тоді вам нема що продати?
«Ах! Як би я хотів, щоб ваша честь прийшла вчора. У нас було п’ять звичайних хороших «uns» — деякі з них були харабами, але їх усіх купив спекулянт із Балліклави».
«Все, ваша честь. Але, — його обличчя раптово прояснялося, — якщо вам раптом захочеться спортивний дромейдайер, у мене є один, оскільки я можу запропонувати вам дешево». Говорячи, Джек з великим тріумфом вказав на меланхолійного вигляду чотирилапого, який, як він висловився, мав «пришвартований стержень і корму», і був дуже розчарований, коли виявив, що немає шансів на продаж.
Від голоду, нездорової їжі та відносної наготи табір був морем достатку, наповненим овечими й овчиними шкурами, дерев’яними хатками, хутром, ковдрами, кашне, фланелевими сорочками, трактатами, супами, консервованим м’ясом, дичиною в горщиках і спиртними напоями. Ні, це було правдою навіть те, що запас вітрогонного засобу Делбі, респіраторів і мармеладів був розісланий військам. Дві попередні статті були видані з дозволу доктора Холла, який дав вказівки лікарям повідомляти про наслідки. Звідки взявся ююбус, я не знаю; але якби все відбувалося такою швидкістю, ми могли б незабаром почути скарги, що наші гренадери залишилися на кілька днів без їхнього сердечного та заспокійливого сиропу Годфрі, а драгуни були ганебно погано забезпечені еліксиром Даффі.