Кавалерійські стрільці обмінялися кількома пострілами, перш ніж зіткнутися з відповідними ескадронами, і коли французи прибули приблизно на 800 ярдів, вони перейшли з рисі на галоп і кинулися прямо на російську кавалерію. Останній зустрів потрясіння, але не зробив спроб атакувати французів, які миттєво розбили їх і погнали їх назад на піхоту, яка була зібрана трьома невеликими загонами на пагорбах поблизу села Чоргун. Коли французи підійшли до Чоргуна, їх зустріли жвавим вогнем пострілів і снарядів з деяких польових частин, на які їхні гармати не змогли відповісти; але вони просунулися в межах досяжності, і росіяни знову відступили та залишили село Чоргун нашим союзникам, а також лінію розквартирування та хатин, які вони побудували після наступу Ліпранді в жовтні.
Метою було розбити позиції росіян і переконатися в силі ворога. Наші союзники враз увірвалися в село, але козаки були там занадто довго, щоб залишити що грабувати, і тому французи підпалили його. Усе містечко було у вогні, а клуби білого диму, що клубочилися в повітрі та стелилися листами вздовж гребнів пагорбів, свідчили про знищення села та повідомляли росіянам, що вони більше не можуть сподіватися на затишне розміщення. Хатинки були дуже місткі та зручні. Кожен міг вмістити двадцять-тридцять чоловік і містив піч для випічки, яка також зігрівала кімнату в кінці. Коли розвідка була досягнута, експедиція була припинена, і люди негайно взялися до роботи, щоб скористатися великою кількістю лісу вздовж схилів пагорба та розвести величезні багаття, які майже закрили росіянам шлях до відступу. Було встановлено, що їх кількість не перевищувала 5000-6000 чоловік. Французи залишалися на землі, поки майже не стемніло, а потім повернулися до свого табору. Французи втратили двох офіцерів, поранених (один уже загинув) і близько двадцяти людей вийшли з бою. Вони взяли в полон сімнадцять російських кавалеристів і кілька піхотинців.