27 числа на годину відбулося перемир'я. У наказах на день лорд Реглан повідомив, що на прохання генерала Остен-Сакена було надано перемир’я з дванадцятої до першої години, щоб росіяни могли поховати своїх мертвих. Рівно о дванадцятій годині білі прапори були підняті на флагштоках батареї з обох боків, і одразу після цього група росіян вийшла зі своєї нової роботи біля Малакова, який був об’єктом французької атаки 24-го, і продовжила пошуки своїх загиблих. Французи були відправлені з Інкермана з подібним дорученням. Кілька російських офіцерів просунулися приблизно на півдорозі до наших ліній, де їх зустріли деякі офіцери союзників, і надзвичайна ввічливість, обмін глибокими привітаннями та величезні поклони відзначили цю бесіду. Офіцери ходили туди-сюди, підіймалися шако та ввічливо знімалися кашкети, коли кожен наближався до ворога.
Важко було б визначити точну мету перемир’я, оскільки ні французи, ні росіяни, здавалося, не знайшли непохованих тіл. Незадовго до першої години росіяни відійшли всередину свого земляного укріплення. О першій годині всі білі прапори були миттєво спущені, і остання біла вівсянка ледве зникла над парапетом, як спалах і гуркіт гармати{229} з Малакова оголосили, що війна знову почалася. Французи майже одночасно вистрілили з гармати зі своїх батарей; через хвилину з обох боків, як завжди, почалося брязкання рушниць. Козаки біля Балаклави були особливо зайняті, і, не маючи нічого зайвого, я цілу годину спостерігав за ними через своє скло з артилерійського табору в Кадикой. Вони мали пікет з десяти вершників у Камарі, з якого були створені ведети на вершині Канробертового пагорба, і вони мали подібний корпус із восьми вершників на схилі позаду редуту № 2. Було кілька регулярних гусарів у красивому темно-синьому чи зеленому мундирі, з білими поясами, які чергували як вартові. Здавалося, коні йшли за козаками, як собаки. Усі чоловіки носили довгі вільні сірі пальта та круглі хутряні шапки. Їм не могло бути дуже погано з провізією, оскільки поля позаду них, у напрямку до схилу пагорба до ферми Маккензі, були цілком заповнені худобою.