МИ поступово віддавали землю нашим союзникам, і фронт, утримання якого коштувало стільки сил і здоров’я, поступово відійшов на користь більш чисельної та менш виснаженої армії. Частина наших полків була скорочена нижче роти.
Французи звільнили гвардію від обов'язків на форпостах і поступово просунулися до Інкермана. Яка різниця була у відносному розташуванні обох армій у порівнянні з вечором 17 жовтня, коли французький вогонь був повністю придушений, а наш власний вогонь ще зберіг свою силу.
У ніч на 22 січня був білий іній, наступного ранку стовпчик термометра був на позначці 42°. Велика кількість хворих була відправлена в Балаклаву 23-го на французьких мулах і кількох наших батових конях. Вони утворили одну з найжахливіших процесій, які будь-коли уявляв поет. Багато з них були майже мертвими. Із заплющеними очима, відкритими ротами та жахливими обличчями їх несли вдвох, тонкий струмінь дихання, видимий у морозному повітрі, єдиний показував, що вони ще живі. Одна постать була жахом — мертвий труп, прив’язаний прямо на сидінні, його ноги звисали, широко розплющені очі, зуби на висунутому язику, голова й тіло кивали з жахливою насмішкою над життям під час кожного кроку мула розбитою дорогою. Чоловік помер на шляху вниз. Коли привид минуло, єдине зауваження, яке зробили солдати, було: «Один бідолашний хлопець без болю!» Ще одного чоловіка я бачив із сирим тілом і шкірою, що звисали з його пальців, голі кістки якого стирчали в холодне повітря. Це був випадок обмороження. Можливо, рука була перев’язана, але бинти могли відпасти.
Французька армія отримала важливе підкріплення. Восьма дивізія прибула до Каміша; воно складалося з 10 000 доброго війська. Очікувалася дев’ята дивізія під командуванням генерала Брюне.{206}
Тоді наші союзники мали б набрати понад 75 000 багнетів. Чисельність турків, здавалося, не перевищувала 5000 чи 6000. Ці нещасні війська отримали від Ризи-паші, військового міністра в Константинополі, новий одяг і мундири, і вони набували поважного вигляду.