Відвідини Альми

Перш ніж покинути Крим, я двічі ходив на «Альму», оглядав поле битви. Я відтворю свою розповідь про екскурсію тією мовою, якою вона була написана в той час. «Дорога з плато, на якому протягом довгого року були зосереджені надії, страхи та тривоги цивілізованої Європи, веде вниз від хребта, на якому в основному точилася битва під Інкерманом, до глибокої ущелини, з якої вирубано матеріали для особняків, набережних, гаваней, доків і фортів Севастополя. Вона представляє дикий і безлюдний вигляд. Могили вбитих є Численні оолітові плити височіють перпендикулярно на кілька сотень футів праворуч і ліворуч від піднесеного плато і здіймаються, як великі білі стіни, з основи з величезних брил і роздроблених мас тієї самої речовини, що поглиблюється вниз і падає під прямим кутом до долини, через яку Черна прокладає свій шлях до витоку Дороги. Севастополь. У нижньому кінці ущелини акведук перетинає його, а потім веде легкий і красивий міст із кладки, що підтримується на десяти чи дванадцяти арках прямо поперек, і зникає в тунелі крізь тверду{484} скелю з лівого боку. Пройшовши внизу, крізь одну з арок, ви опинитеся біля берегів млявої Черної, а ярдів 500 проїдете повз перпендикулярні скелі, пронизані печерами, що обмежують край долини, і виведете вас на дамбу через болото в бік Інкермана. Через річку тягнеться чудовий дерев’яний міст, побудований нашими інженерами, а болото за ним перетинає висока дамба. У ближньому кінці наші сторожові намети; і перепустку зберігають російські та англійські вартові, які, здається, у дуже хороших стосунках один з одним. Підійшовши до кінця дамби, над вами височіють скелі північного Інкермана, а дорога петляє до яру, який веде вас до їхніх заглиблень. На скелі видно цікаву каплицю та монастир у печерах. Амбразури знаходяться над, перед і з обох боків від вас при вході в ці опори. Чорні зіниці цих тьмяних очей були видалені, але залишилося достатньо робіт, щоб показати, як гаряче і часто вони могли спалахувати на вас у своєму гніві. У різних точках цієї ущелини розташовано п’ять батарей, а на схилах плато є багато гарних місць для позицій польової артилерії чи гармат. Дорога хороша. Праворуч, приблизно за милю від входу в яр, знаходяться численні глибокі вали в глині, з яких росіяни черпають воду. Дорога плавно петляє вгору, поки не виведе вас на рівень північного плато Інкермана, так само, як дорога Кар'єри спустила вас з південного плато на рівень долини Черної, з якої ви зараз піднімаєтеся. Ось російський табір, на який ми так часто дивилися з висоти праворуч від нашої позиції. Зараз він дуже змінився на вигляд. Хати були покинуті, і чоловіки живуть у дуже гарному, чистому та доглянутому таборі з полотна, але перлі дуже брудні та мають звичайний неприємний запах російських квартир. Намети мають квадратну форму, а у верхній частині, яка звужується до краю стіни, є позолочений або пофарбований виступ, який надає їм вигляду завершеності. Доріжка чи вулиці табору обсаджені польовими квітами та ялиновими гілками. Розміщені тут полки належать до сьомої дивізії, яка утворює першу дивізію третього армійського корпусу, і, як я міг переконатися, це 13-й (Смоленський) і 14-й (Поліцький) і налічують близько 6000 чоловік. Поруч із цим табором є бригада польової артилерії — дві батареї, і озброєння дуже добре збережене та у відмінному стані.