Об 11.15 год. російський Джек був відстріляний, і не був замінений. Пожежа у форті лютувала ще сильніше, живлячись постійними бомбами та ракетами, і о 12.35 спалахнула нова пожежа. Невдовзі після цього адмірал Стюарт на судні Valorous і французький адмірал (другий командувач) на судні Asmodée, супроводжувані флотом з одинадцяти пароплавів, обійшли батарею Коси в Херсонську затоку, доставляючи борти і захоплюючи форт і навісні споруди, коли вони проходили. Їх випередив Ганнібал, який повністю розірвав піщані батареї на косі. «Валорус», «Асмоде», парові фрегати та дев’ять лінійних бойових кораблів зайняли свою позицію в чудовому стилі навпроти морської сторони форту, який вже був серйозно пошкоджений величезним вогнем плавучих батарей, канонерських човнів і мінометів, і незабаром Кінбурн був повністю охоплений вогнем. Російський вогонь був досить тихим, за винятком однієї гармати. Другий командир, чиє ім'я було приблизно на зразок Сарановицького — поляк за походженням — запалений хоробрістю та його голландський союзник, заявив, що не здасться, і приготувався підірвати магазин до того, як увійде ворог. У цьому рішенні його підтримали офіцер інженерів і офіцер артилерії. Серед гуркоту падаючих будинків, вибухів снарядів, гуркоту флоту, диму й полум'я своїх розвалених будинків і батарей росіяни провели військову раду, на якій було поставлено на голосування, здаватися їм чи ні, і більшість поставила це питання ствердно, на боці людяності й розуму. Марно фанатичний поляк, артилерист та інженер намагалися переконати губернатора та більшість продовжувати безумство продовжувати суто пасивний опір, оскільки активна опозиція{411} була їм поза владою. «Ми можемо протриматися тиждень», — сказали вони.
— Що тоді? — запитав губернатор. «Ти не міг зробити постріл протягом трьох чвертей години. Чи ти будеш у кращому стані через дві години, і, перш за все, де тим людям жити тим часом?» Такі аргументи, підкріплені величезними бортами та ударами гарматних ядрів об кожну стіну форту, переважали. Другий командир, офіцер артилерії та інженер, виявивши, що їх покинули офіцери та солдати, відмовилися від своїх самогубних намірів і погодилися здатися. Білий прапор було піднято на велике задоволення кожному гуманному моряку союзного флоту, який не міг відчути задоволення від знищення хороброго ворога, і ще більше на задоволення тих, кому було дозволено утриматися від демонстрації безнадійної мужності.