Вибух витримали три намети — генерала Есткорта, сера Джона Бургойна та майора Пакенгема. Генерал збудував хитру кам'яну стіну навколо свого намету, але перед полуднем вона впала перед вітром; майора спіткала та ж доля ще раніше того дня. Біля нашого намету майорів на землі намет капітана де Мореля, ад’ютанта генерал-ад’ютанта Есткурта, і, коли я глянув, полотно оживило якесь внутрішнє здригання — здавалося, розкривався імітаційний вулкан, його складки набували фантастичних форм, шалено кидаючись під час шторму. Це явище пояснювалося видінням власника, який бореться з вітром, який намагався зірвати з його обличчя його мізерний покрив; нарешті йому вдалося вискочити з нього й присів крізь багнюку до хатинок. Намет доктора Холла було зрівняно, головного офіцера-медика британської армії можна було побачити{182} в незвичайному стані збурення та оголеності, шукаючи свій одяг. Бригадир Есткорт із на раз похмурим виглядом тримався, як кажуть моряки, «як похмура Смерть за бакштаг» за один із саванів свого намету. Капітан Четвод рвався крізь дощ і бруд, як маніяк, шукаючи кашкет, який він вважав своїм, а після відчайдушного бігу виявив, що він належить його сержанту. Повітря було наповнене ковдрами, капелюхами, великими пальтами, маленькими пальто і навіть столами та стільцями! Макінтоші, ковдри, гумові ванни, постільна білизна, простирадла з наметового полотна кружляли, як листя на вітрі, до Севастополя. Враз оголили комори та комісарські сараї. Гонтові дахи флігелів були зірвані й розкидані по табору; частину даху будинку лорда Реглана зняли, щоб приєднатися до них.
Великі араби, або вози, неподалік від нас, були перекинуті; людей і коней перекочували; вагони швидкої допомоги перевернули догори; великий стіл у капітана Четвода обертався навколо й навколо, аж поки лист не злетів і прийшов на матінку-землю без ноги й серйозно поранений. Морська піхота й стрілки на скелях над Балаклавою втратили все; шторм перекинув їх через затоку, і чоловікам довелося щосили чіплятися за землю, щоб уникнути тієї ж долі.