Приблизно в той самий час було здійснено рішучий штурм нашого крайнього лівого краю, і на мить ворог заволодів чотирма нашими гарматами, три з яких були відбиті 88-м, тоді як четверту швидко відбив 77-й полк під командуванням підполковника Егертона.
У протилежному напрямку Бригада гвардійців під командуванням Його Королівської Високості Герцога Кембриджського була залучена в серйозний конфлікт.
Ворог, прикриваючись густим хмизом, наступав двома важкими корпусами і з великою рішучістю атакував невеликий редут{513}, який був побудований для двох гармат, але не був озброєний. Бій був найважчим, і бригада, продемонструвавши максимальну стійкість і хоробрість, була змушена відступити перед значно переважаючою чисельністю, доки її не підтримало крило 20-го полку 4-ї дивізії, коли вони знову наступали та відбили редут.
Згодом цю ділянку було зайнято французькими військами, і гвардія швидко сформувалася в тилу правого флангу 2-ї дивізії.
Тим часом генерал-лейтенант почесний сер Джордж Кеткарт з кількома ротами 68-го полку, вважаючи, що він може справити сильне враження, спустившись у долину та взявши ворога у фланг, швидко просувався вперед, але виявивши висоту над ним у повній окупації росіян, він раптом виявив, що він переплутав переважаючі сили, і, намагаючись відвести своїх людей, він отримав смертельне поранення, незадовго до якого бригадний генерал Торренс, керуючи 68-м, також був важко поранений.
Після цього бій тривав із незгасаючою силою і без жодних позитивних результатів, ворог обстрілював нашу лінію не тільки з усіх своїх польових батарей, але й з тих, що стояли перед роботами на місці, і з корабельних гармат, аж до полудня, коли вперше стали очевидними ознаки поступки; і незабаром після цього, хоча вогонь не припинявся, відступ став загальним, і було помічено, як великі маси відступали через Інкерманський міст і піднімалися на протилежні висоти, залишаючи на полі бою 5000 чи 6000 убитих або поранених, безліч останніх уже були ними винесені. Я ніколи раніше не бачив такого видовища, яке представляло поле, але я не буду на цьому зупинятися.
Подавши Вашій Світлості цей недосконалий опис цієї найсуворішої битви, я маю ще виконати два обов’язки: один найбільш приємний, а останній – найбільш болючий для моїх почуттів.
Мені дуже приємно звернути увагу вашої світлості на блискучу поведінку військ союзників. Французи та англійці змагалися один з одним у демонстрації своєї хоробрості та ревної відданості обов’язку, незважаючи на те, що їм доводилося боротися проти нескінченно переважаючих сил і протягом багатьох годин були піддані надзвичайно жорстокому вогню.