Екскурсія, здійснена майором Хаммерслі, капітаном Бруком і містером Сент-Клером на півночі Криму, показала величезні труднощі, яких відчувають росіяни, намагаючись утримати свої позиції. Усіх задовольнило те, що якби союзники наступали після 8 вересня і пішли за ворогом, російська армія півдня повинна була здатися, а Херсон, Берислав, Миколаїв і Одеса опинилися б під серйозною загрозою. Уся північна сторона, її гармати, її гарнізон, усе матеріальне забезпечення, усі провізії та запаси Бакшисерая та Сімферополя, мабуть, упали в наші руки, а також приблизно 60 000 або 70 000 чоловік. — Але чому так? хтось запитає. — Чи могли вони не втекти? Безумовно ні. Є лише два виходи з Криму; перший — біля перешийка в Перекопі, другий — біля мосту через Гнильне море в Чонгарі. Підходи до цих витоків пролягають через безводні плато без їжі, розбиті глибокими солоними озерами. Колодязі, які дають мізерні запаси неприємної води, являють собою глибокі ями, наймілкіша з яких має глибину 100 футів, а багато з них глибиною досягає 150-250 футів. Вони розкидані по країні дуже рідко, і містять мало води. За таких обставин росіяни були змушені посилати свої підкріплення дриблями, носити воду, коли вони хотіли натиснути на один полк. Для них було б неможливо пройти групу з 5000 або 6000 чоловік будь-яким із цих маршрутів у суху погоду. Уявіть собі, яким безпорадним було б{495} становище армії з 70 000 чи 80 000 чоловік з усіх видів зброї, оточених цією соляною прерією та водами Сиваша, під палючим сонцем і притиснутого переможним ворогом. Вони не могли б піти, і, якби вони одного разу втекли, ми не могли б переслідувати; але жоден розсудливий генерал не став би ризикувати повним знищенням своєї армії, відступаючи за таких обставин, як ті, що відбувалися на півдні Криму; і росіяни визнали, що їхня позиція безнадійна, якби їх атакували й побили в будь-якій точці лінії.
Коли наші подорожні прибули до Перекопу, вони помітили, що оборона складається з редутів, спрямованих проти наступу з боку власне Росії, а не з півдня Криму; вони зробили подібне відкриття в Чонгарі, де тет-де-пон був сильно укріплений на північ і відкритий на південь. Ці роботи були здебільшого підкинуті під час Кінбурнської експедиції, яку росіяни цілком природно вважали передвісником негайної операції проти Криму, на яку вони дивилися з великим побоюванням.