2 травня, о пів на другу годину дня, російські війська трьома дивізіями, приблизно по 2500 чоловік кожна, йшли до Севастополя з табору над Чорною. Протягом дня до міста також увійшов дуже великий обоз возів і в’ючних худоби, а не менш численний ряд возів і коней вирушив углиб міста. День був такий ясний, що крізь скло можна було майже розгледіти обличчя чоловіків. Офіцери були добре верхи, а люди марширували міцно й добре. Численні собаки йшли попереду та грали навколо лінії маршу, і коли вони проходили повз численні нові батареї, на яких росіяни тоді працювали вночі та вдень, робітники салютували офіцерам і стояли, дивлячись на це видовище, подібно до того, як наші власні ремісники дивилися б на групу військ у якомусь тихому англійському містечку.
Близько четвертої години дня ми помітили, що ворог шикується в колону в тилу Бастіону дю Мат. Через кілька хвилин близько 2000 чоловік кинулися з центральної батареї і з гучним підбадьоренням кинулися на французькі окопи. На мить їх чисельність і поривчастість дозволили їм витіснити французів з робіт аж до паралелі, але не без відчайдушного опору. Невдовзі дим сховав місце конфлікту з поля зору, але було видно, як французи швидко просувалися вздовж траверс і прикритих шляхів до фронту, їхні багнети виблискували крізь каламутне повітря на сонці. За кілька хвилин росіяни були відкинуті за свої окопи, що миттєво відкрило потужну канонаду. Кілька російських офіцерів потрапили в полон. Противник не досяг свого об’єкта. Наступного дня було перемир'я; На землі виявлено 121 француза, а 156 росіян доставлено на поховання. Поки відбувалася ця справа, за пагорбом Каткарта відбувалися наші скачки. Монотонність облогових дій тепер була порушена.