Звістка про перемир'я

Цілком природно, що обидві армії цікавилися станом одна одної. Краще поінформовані російські офіцери, звичайно, знали про природу нашої системи закупівель, але для більшості з них ця система була незрозумілою як нова. Його аномалії, однак, відчувалися настільки сильно, що дебати на цю тему в парламенті, які відбулися приблизно в цей час, читали з глибоким інтересом і повторювали та переосмислювали знову і знову в таборі. Друзі системи вважали само собою зрозумілим, що аргументи проти неї мають виходити від людей демократичних і неконституційних ухилів, а також від ворогів армії та аристократії, а капітан Фіггс чи полковник Коттонтвіст були такими ж лютими у своїх викриттях лорда Годериха, сера Де Лейсі Еванса та навіть лорда Палмерстона, оскільки він зробив деякі теоретичні визнання проти системи, як і лорд. Плантагенет або граф Саксо-Грамматик. Вони голосно протестували, що метою цих новаторів було вигнати «джентльменів» з армії; у той час як їхні опоненти заявляли, що ефект системи полягає в тому, щоб утримати «джентльменів» — тих полум’яних кадетів старих сімей, які в інші часи були справжніми солдатами удачі, нащадками дворянських кавалерів — подалі від армії. Якщо колишній сержант Джонс, який обіймав посаду в одному з наших корпусів чи полків, галасував у своїх чашках і надміру радів своїй удачі, то його печадильйони були предметом радощів і вважалися достатньо переконливим доказом того, що ми не можемо відкривати наші комісії рядовому складу; і якщо його траплялося доставити до військового суду й оголосити догану чи касиру, демонстрація була повною.