На початку липня лорд Кардіган повернувся до табору із загонами легкої кінноти, з якими він здійснив тривалу розвідку вздовж берегів Дунаю, у напрямку до Русчука та Сілістрії. Чоловіки були без наметів і бівуакували сімнадцять ночей; з військової точки зору розвідка принесла дуже невелику службу.
16-го «Везувій», капітан Пауелл, і «Спітфайр», капітан Спратт, курсували біля гирла Суліни Дунаю, і двом капітанам спало на думку, що вони навпомацки піднімуться до місця смерті бідного капітана Паркера. Вранці 17 числа лейт. А. Л. Менселл зі «Спітфайру» піднявся до бару на одному з човнів і дізнався від капітана австрійського судна, що спливало, що залишився один маленький буй, щоб позначити канал над баром. Він підбіг відповідно, знайшов буй і виявив, що на брусі було одинадцять футів води, а не шість чи сім, як зазвичай повідомляють. Було встановлено, що канал має довжину кабелю, і коли лейтенант. А. Л. Менселл підняв його і повернувся до кораблів, які були готові зі своїми гребними човнами, катерами, гігами та катерами. Ця маленька флотилія рушила вгору по річці, руйнуючи частоколи, не чинячи опору, і нарешті дійшла до містечка Суліна, по якому човни відкрили вогонь. Лише три мушкетні постріли було зроблено у відповідь, і о третій годині дня. місце було купою руїн, нічого не було врятовано, крім церкви та маяка.
17 липня Омар-паша, повільно просунувшись зі свого табору навпроти Ручука, слідом за відступаючими росіянами, увійшов до міста Бухарест і заволодів Волощиною.