З моєї хатини відкривався вид на значну частину плато по той бік Чорної, а також відкривався вид на відроги хутора Маккензі, російські табори в Інкермані та {441} між ним і нижнім Бельбеком; з вікон у помірно ясну погоду було добре видно пересування ворога. 23 листопада ми спостерігали, як увесь ворог рухався вздовж плато, і з раннього ранку до другої години дня їхні батальйони марширували туди-сюди, але було очевидно, що вони лише змінювали свої війська, і що полки, які залишили Маккензі, були замінені полками з табору в тилу. Здавалося, що нові прибульці в курені були краще одягнені, вищі на зріст і носили темніші пальта, ніж ті, кого вони замінювали, і цей вигляд породжував думку, що війська, розташовані так близько від нас, належали до імператорської гвардії. Їхні різні табори швидко втрачали вигляд снігової охайності полотна й перетворювалися на брудні ряди хатин. Ми могли бачити, як працюють їхні телеграфи з великою легкістю, і я міг розрізняти прапори своїм склом. Шкода, що не вдалося дістати Імперську кодову книгу сигналів і словник.
У листопаді чоловікам було видано чудовий теплий одяг, який був настільки одноманітним, що ніхто не міг відрізнити офіцерів від чоловіків, хіба що за відмінністю стилю та постановки. Наші союзники були вражені великою кількістю нашого військового гардеробу, який містив не тільки водонепроникний костюм, шолом і все інше, але й хутряні пальта та шапки, чоботи з коров’ячої шкіри, твідові пальта, підбиті котячою чи кролячою шкірою тощо, а для офіцерів костюми з тюленячої шкіри, які продавалися за помірними цінами. Французи отримували від свого уряду лише звичайний матерчатий капот і були зобов’язані купувати будь-який водонепроникний одяг або хутра, які вважали за потрібне.