На схилах цих пагорбів (що утворювали щось на кшталт столу) були розміщені щільні маси піхоти ворога, тоді як на висотах угорі був його великий резерв, загальна чисельність якого, за припущеннями, становила від 45 000 до 50 000 чоловік.
Об’єднані армії наступали в тому самому порядку, війська Її Величності в суміжних подвійних колонах, з фронтом двох дивізій, прикритих легкою піхотою та загоном кінної артилерії; 2-га дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Де Лейсі Еванса, яка формує праворуч і торкається ліворуч 3-ю дивізію французької армії під командуванням Його Імператорської Високості Принца Наполеона, і Легка дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна, ліворуч; першу підтримувала 3-я дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Річарда Інґленда, а останню — 1-а дивізія, якою керував генерал-лейтенант Його Королівська Високість Герцог Кембриджський.
4-та дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Джорджа Кеткарта та кавалерія під командуванням генерал-майора графа Лукана були утримані в резерві, щоб захистити лівий фланг і тил від великих частин кавалерії противника, які були помічені в цих напрямках.
При наближенні до вогню гармат, який незабаром став надзвичайно сильним, дві передові дивізії розгорнулися в лінію і наступали, щоб атакувати фронт, а підтримуючі дивізії стежили за рухом. Не встигло це відбутися, як село Булюк, розташоване прямо навпроти центру, було обстріляно ворогом з усіх боків, утворивши безперервне вогонь на триста ярдів, затемнивши їхню позицію та зробивши прохід через неї неможливим. Два полки бригади бригадного генерала Адамса, що входили до складу дивізії сера Де Лейсі Еванса, змушені були під гострим вогнем пройти річку через глибокий і складний броду праворуч, тоді як його перша бригада під командуванням генерал-майора Пеннефазера та решта полку бригадного генерала Адамса перетнули ліворуч від вогнища, протистоявши ворожій артилерії з висот. вище, і натиснули ліворуч від своєї позиції з надзвичайною відвагою та стійкістю.
Тим часом легка дивізія під командуванням сера Джорджа Брауна здійснила перехід «Алми» на його найближчому фронті. Береги самої річки через свою нерівну та розбиту природу були найсерйознішими перешкодами, а виноградники, через які мали проходити війська, і дерева, які вороги порубали, створювали додаткові перешкоди, роблячи майже неможливим будь-яке формування під жорстоким вогнем. Генерал-лейтенант сер Джордж Браун наступав проти ворога в умовах великих труднощів.