Критика М. де Базанкура

Герцог Кембриджський, який командував першою дивізією, ніколи не бачив пострілу в гніві. З його бригадних солдатів лише сер Колін Кемпбелл — солдат, натренований у багатьох впертих боях і вихований у польових умовах — був знайомий із справжньою війною; але все-таки вирішальний крок дня зліва від нас зробив його королівська високість, і що герцог, якого вважали лише кавалерійським офіцером, продемонстрував тоді, як і наступного чудового дня, що він має якості хороброго та енергійного лідера. Коли відбулася остання зупинка, гвардійці та горці заклали значну частину в тилах Легкої дивізії, яку вони мали підтримувати; і під час наступу одразу після цього бригада гвардійців, яка була ліворуч за бригадою Кодрінгтона, втратила кількох людей, перш ніж вони досягли річки під вогнем, спрямованим на ці полки. Між ними та річкою ґрунт був сильно порізаний і пересічений стінами та живоплотами виноградників; але{115} ліворуч від них, навпроти горян, земля була сприятливішою. Чоловіки, одягнені у ведмежі шкури — важчі й важчі, ніж солдати лінії — сильно страждали від спраги та денної спеки, і вони виявляли очевидну схильність підбирати у виноградниках слідом за солдатами Легкої дивізії; але герцог повів їх далі з такою швидкістю, що вони не могли залишити своїх рядів, і офіцери та сержанти тримали їх у чудовому порядку, доки вони не підійшли до стіни, перестрибуючи через яку вони, звичайно, були трохи неорганізовані. Переправляючись через нього, вони зазнали ще більшого вогню, і до того часу, як вони досягли річки, легка дивізія просувалась схилом проти ворожих гармат. Берег потоку попереду був глибоким і нерівним, але герцог і його штаб галантно перетнули його; і розмістився попереду гвардійців ліворуч — сер Колін Кемпбелл перебував поруч із ним на чолі своєї бригади, а генерал Бентінк — праворуч від нього — його Королівська Величність привів свою дивізію до дій. Досягнувши іншого берега річки, гвардійці потрапили в інший великий виноградник, у тому самому, в якому деякий час стояли стрілці, і стало дуже важко знову поставити їх у стрій, оскільки вони, звичайно, були безладні, коли проходили через річку. Гвардійці висадили своїх сержантів попереду, наче на параді, і вишикувалися в ряд, певною мірою захищені від вогню хребтом попереду, а сер Колін Кемпбелл вишикував своїх горців ліворуч від них, наче ними «керувала» техніка. Настав час, щоб вони були готові до дій, оскільки в цей момент було помічено, що Легка дивізія безладно відступає до них, і росіяни, підбадьорені частковим успіхом, але навчені своїм коротким досвідом, що було б досить небезпечно наближатися до них, повільно просувалися за ними та намагалися зайняти позиції для гармат; справді, було ймовірно, що за кілька хвилин вони знову наткнуться на еполем. Перед 42-м горянами 88-й полк був зупинений і нічого не робив; і полковник Камерон, який був здивований, побачивши їх у такому положенні, змушений був трохи відійти від курсу, щоб пройти повз них. Оскільки ми прибули до цього хороброго полку, можна сказати, як вони сюди прийшли.