Причини останньої війни з Росією, переповнені словоблуддям і загорнуті в протоколи й депеші, тепер відомі світові. Цар загрожував незалежності Туреччини, але Францію та Англію мало б хвилювало, якби Туреччина була державою, чия доля не могла б жодним чином вплинути на торгівлю чи репутацію союзників. Франція, яка завжди заздрила своєму престижу, прагнула підтримати могутність нації та ім’я, яке для жителів Сходу представляє силу, розум і цивілізацію Європи. Англія, маючи зростаючу торгівлю в Леванті та з величезною імперією ближче до сонця, що сходить, не могла допустити, щоб одна була поглинена, а іншій загрожувала найагресивніша та амбітна держава. Маючи поруч Росію та Францію, вона, не вагаючись, завдала рани незалежності Туреччини, яка з кожним днем ставала все глибшою. Але коли ненаситна Росія, нетерпляча через повільність процесу, намагалася розірвати рани вмираючого, Англія відчула себе зобов’язаною стримати її руки та підтримати падає трон султана.
Хоча Англія не мала жодного відношення до чвар грецької та латинської церков, вона не могла бути байдужою до результатів боротьби. Якби Росії було дозволено здійснювати протекторат над грецькими підданими Порти і тримати як матеріальну гарантію провінції на Дунаї, вона була б володаркою Босфору, Дарданелл і навіть Середземного моря. Франція побачила б, як її моральна вага на Сході була знищена. Англія була б відірвана від своєї Індійської імперії, і їй загрожували б форпости її військово-морської сили. Усі християнські{2} держави тепер мають право захищати християнських підданих Порти; і пропорційно зростанню інтелекту, багатства та чисельності останніх влада Османлів над Європою послабиться. Хворий ще не помер, але його спадкоємці та адміністратори підраховують свою частку його мирських благ і готуються до судового процесу, який повинен відбутися після його смерті. Якими б не були міркування та претензії, які спонукали наших державних діячів, народ Англії з чесністю намірів і простодушністю серця вступив у конфлікт з єдиною метою — відвернути удар, нанесений старому другу. Цій меті вони присвятили свій скарб і заради цього вони вільно пролили свою кров.