Тяжке пригнічення

В одному з цих підземель, викопаному в твердій скелі, і, ймовірно, під старою Білою вежею, здається, жив офіцер, який командував. Мабуть, це була сумна резиденція. Підлога та вхід були всіяні звітами, звітами та, можливо, депешами, які запевняли царя, що це місце не зазнало жодної шкоди. Гарнізон сидів у цих вузьких кімнатах і насолоджувався сієстою, яку вони незмінно проводили о дванадцятій годині, коли французи налітали на них, як потік, і, так би мовити, топили їх у норах. Малакофф був закритою роботою, відкритою лише з тилу до міста; а французи, увійшовши всередину, відкрили прохід у свій тил і закрили передню частину та бічні комунікації з завісами, що вели до Великого Редана та Малого Редана. Таким чином вони мали змогу безперервним потоком вливати свою підтримку, в порядку та без втрат, і протистояти зусиллям росіян, які були відчайдушними та повторюваними, повернути це місце. Вони негайно підняли свої польові гармати та розбили російські резерви та опори, тоді як батареї Стренджа з Камололомень несли смерть через їхні ряди в кожному кварталі Карабельної. З Малаковим ворог втратив Севастополь. Рів назовні, на північ, був повний французів і росіян, які нагромаджувалися один на одного в жахливій плутанині. Праворуч, у бік Малого Редана, земля була буквально всіяна тілами, які могли лежати, а в рові вони лежали купою одне на одному. Тут французи, які здобули перемогу в битві Малакофф, зазнали важких втрат і серії серйозних відсіч. Росіяни лежали всередині роботи купами, як туші на возі різника; і рани, кров — видовище перевершило все, що я бачив досі.