Кілька днів спокою

3 вересня, о чверть на дев'яту вечора, сильний стрілецький вогонь ліворуч від «Малакова» показав, що ворог атакує. Ніч була темна, але ясна, і протягом півгодини наші шеренги спалахували швидким, переривчастим світлом. Безупинно брязкали мушкетні стрільби. Батареї Чепмена й Гордона відчинилися на весь голос, а батареї Редана, Малакова, Гардена й Бараку відповіли ревом боєприпасів. Коли стрілецький вогонь замерехтів і згас, на чверть години почалося загальне кружляння снарядів, так що світло самих зірок було затемнено, а їхню владу узурпував блукаючий політ цих залізних куль. Двадцять чи тридцять таких вогняних кривих, що розривають повітря на частини й видають своє пронизливе «ту ай! тю ай! як вони описували свій сердитий політ у небі, можна було зразу порахувати й почути. Поки це тривало, це була одна з найгарячіших справ, які ми коли-небудь переживали.