Експедиція до Кінбурна

Коли ми повільно наближалися до наших неминучих «п’яти миль на південь від Одеси», ми проминули чудове творіння, яке, порівняно з повільними зусиллями наших стародавніх будівельників, здавалося майже справою чарівності. Там стояло велике місто, побудоване на вигині високого морського берега, з низхідними терасами та широкими сходами до пляжу, який був оточений широкими пристанями, мурами портів і казематованими батареями, які яскраво сяяли на ранковому сонці. Широкі еспланади або бульвари, обсаджені деревами до набережної, тягнулися вздовж берега, на тлі величних особняків, гідних найкращих «рядів» біля Ріджентс-парку, і ми могли бачити численний і розкішно одягнений натовп чоловіків і жінок, що проходив уздовж набережної, дивлячись на темні клуби диму, що повільно напливали на них здалеку. Позаду та в продовженні цієї еспланади розташовані чудові резиденції з колонними портиками та орнаментованими перистилями, чудові громадські установи — храми, споруджені Деспотією для цивілізації в надії помиритися з нею, — казарми, палаци, будинок губернатора, в’язниці, що височіють перед незрозумілою, але витонченою масою куполів, колон, шпилів, і шпилі. Один величезний купол має інтенсивний ультрамариновий колір і увінчаний позолоченим куполом; інший яскраво-зелений, увінчаний золотою зіркою; тут грецький храм, там татарська на вигляд мечеть; там безпомилковий «маленький Бетель», тут візантійська церква; знову східний мінаретоподібний шпиль; далі безсумнівний шпиль сера Крістофера Рена; а поруч — грандіозний купол і купол, які одразу нагадували собор св. Петра чи св. Зліва це прекрасне місто оточене лісами, усіяними будинками князів і графів, які торгували зерном, а також купців, які глибоко зацікавлені в стані{399} англійського барометра. У порту є одне трищоглове судно, яке розібрано, але причал у верхній частині гавані охоплює значну кількість невеликих каботажних суден; і навіть зараз ми бачимо, як деякі човни сповзають у пошуках притулку вздовж узбережжя під батареями.