23 числа було виявлено, що ворог затопив ряд суден через гавань у глибокій воді, щоб утворити проти нас підводний бар’єр. Таким чином потонули кораблі «Три святителя» («Три єпископи»), трипалубні; Суфаїл, Ураїл, двоповерхові; фрегати «Варна» і «Мед» і старий двопалубний «Бахмонт». Цей рішучий і мудрий захід порадив Корнілов і прийняв Менщиков.
Штаб не рухався з Катчі майже до обіду 24-го. День був дуже спекотний, і війська, що стояли під зброєю або лежали під сонцем, поки мала місце ця довга затримка, були дуже незадоволені. Французи отримали від 7000 до 8000 чоловік, які висадилися в ніч з 23-го на ранок 24-го в гирлі Катчі. Шотландські сірі висадилися з Гімалаїв, а 57-й полк, який майже висадився в гирлі Альми, повернувся до Катчі та приєднався до армії.
Місцевість у напрямку до Бельбека є горбистою та безплідною на кілька миль після виходу з річки Кача. Потім вона стає дещо свіжішою та рівнішою, і в довжину до річки наближається пологий спуск лугу та зеленого узбережжя з пагорбів. Відстань між Качою і Бельбеком становить близько шести миль. Долиною Бельбека володіють високі пагорби на лівому березі, але замість того, щоб бути голими, як вершини пагорбів над Качою та Альмою, вони вкриті деревами та хмизом.
ПЛАН ФОРТИФІКАЦІЙ СЕВАСТОПОЛЯ ДО 1 ВЕРЕСНЯ 1854 РОКУ.
Оскільки розвідка з’ясувала, що ворог має батареї вздовж північно-західної сторони гавані Севастополя, у поєднанні з фортами Стар і фортами Костянтин, які завдадуть шкоди під час спроби захопити місто на цьому боці, сер Джон Бергойн усвідомив, що фланговий рух на Балаклаву розвернеться й нейтралізує батареї, забезпечить нову базу для операцій (якої ми потребували, маючи відмовився від «Катчі»){133} і відволікти ворога, який виявив би найслабшу частину Севастополя підданою вогню наших батарей, а наші атаки були спрямовані проти точки, де вони мали найменше підстав очікувати цього, і яку вони могли уявити вільною від усіх нападів. Уся армія рушила на південний схід, до Чорної річки, і оскільки вони були змушені пройти через густий ліс, пересічений вузькими доріжками, що звивалися вгору та вниз пагорбами, війська були в певному безладді, і якби ворог володів найменшою ініціативою, вони могли б завдати серйозних втрат і роздратування енергійною атакою з нашого флангу. Цю операцію вони колись обдумували, але боялися результату другої поразки.