Лорд Реглан надіслав наказ лорду Лукану прикривати підступи, і його важкий кінь саме рушив зі своєї позиції біля виноградника та фруктового саду, коли він побачив корпус ворожої кавалерії{157}, що йшла за ним через хребет. Лорд Лукан поїхав за своєю кавалерією, розвернув їх і наказав їм наступати проти ворога. Росіяни — вочевидь представники корпусу — їхні світло-блакитні піджаки, вишиті срібним мереживом, легким галопом просувалися до краю пагорба. Ліс списів виблискував позаду них, і кілька ескадронів драгунів у сірих мундштуках швидко піднялися, щоб підтримати їх, коли вони досягли вершини. Щойно вони з’явилися в полі зору, сурми нашої кінноти видали попереджувальний звук, який сказав усім нам, що через мить ми побачимо потрясіння битви під своїми очима. Лорд Реглан, увесь його штаб і ескорт, групи офіцерів, зуавів, французьких генералів і офіцерів, а також війська французької піхоти на висоті були глядачами сцени, ніби вони дивилися на сцену з театральних лож. Усі злізли з коней, і не сказали жодного слова. Росіяни просувалися вниз пагорбом повільним галопом, який вони змінили на рись, і нарешті майже зупинилися.
У долині знову пролунали труби, і сірі та еніскілленці пішли прямо в центр російської кавалерії. Відстань між ними становила лише кілька сотень ярдів; це було досить мало, щоб дозволити коням «зібратися», а також у людей не було достатньо місця, щоб повноцінно грати своїми мечами. Російська лінія висувала вперед кожне крило, коли наша кавалерія просувалася вперед, і погрожувала знищити їх, коли вони проходили далі. Повернувшись трохи ліворуч, щоб зустріти росіян праворуч, сірі кинулися далі з радісними вигуками, що схвилювали кожне серце — дикий крик енніскіленців здійнявся в повітрі в ту ж мить. Як блискавка спалахує крізь хмару, Сірі та Енніскілленери пронизали темні маси росіян. Шок був лише на мить. У повітрі пролунав брязкіт сталі й легка гра лез мечів, а потім Сірі та червоні мундири зникли посеред хитої й тремтячої колони. Перша лінія росіян, яка була розбита і втекла з одного флангу до центру, поверталася, щоб поглинути нашу купку людей. Чистою сталлю та чистою відвагою Енніскіленер і Шотландець пробивали собі дорогу прямо крізь ворожі ескадрони, і вже сірі коні й руді мундири з’явилися в тилу, коли 4-й драгунський гвардійський загін, що їхав на правому фланзі росіян, і 5-й драгунський гвардійський полк, слідуючи за енніскіленськими загонами, кинулися на ворога й розгромили його.