Цієї зими кореспонденти газет у Криму опинилися у досить скрутному становищі. Подібно до генералів, вождів і солдатів, вони написали домашні звіти про все, що ми робили, щоб взяти Севастополь, і вони приєдналися до пророчих криків керівників війська про те, що падіння міста царя — центру і пупа його влади в тих віддалених регіонах — не відкладеться на багато годин після того, як наші батареї відкриють його оборону. У всьому натхненні цією всесвітньою надією ці бідолашні, які чіплялися за мантії військових та інженерних Ілай, не вагаючись повідомляли світові через шпальти англійської преси все, що знали про грандіозні операції, які мали завершитися швидким падінням цього приреченого міста. Вони підбадьорювали серце Англії подробицями про величезне озброєння, підготовлене проти її веж і фортів, — про позиції, які займають її війська, — про безглуздість ворожого вогню — про дальність гармат, які так скоро замовкли, — про розташування наших військ на контрольних пунктах; і вони з усією силою описували грандіозні операції, які вживалися для зменшення такого грізного озброєння. Вони вірили, як і лідери, чиє натхнення та чия віра дихали через ряди наших солдатів, що союзні війська мали скоротити Севастополь задовго до того, як лінії, які вони написали, зможуть зустріти очікувальні погляди наших співвітчизників удома; і вони заявили, згідно з цією вірою та згідно з цим натхненням, що воєнні дії наших армій були розпочаті з посиланням на певні моменти та з певними надіями на результати, знання яких не могло підтвердити найменшої послуги ворогу, коли він був вибитий з їхньої твердині.
Всупереч цим надіям і натхненням, прямо всупереч нашим пророцтвам і нашій вірі, Севастополь встояв проти союзників; і розвідувальні дані, опубліковані в газетах, які, як ми всі вважали, повинні були прочитати в клубних кімнатах Севастополя, були передані генералам армії, яка захищала його стіни, і передані ватажкам ворога, якого ми вважали запеклим і переможеним, поки вони були могутніми й нескореними. Ворог знав, що ми втратили багато людей від хвороб; що у нас було стільки гармат тут і стільки гармат там, що наш штаб був в одному місці, наші головні порохові склади в іншому, що табір такої дивізії був роздратований їхнім вогнем, і що намети іншої уникли поранень від їх пострілу, але слід пам’ятати, що коли ці подробиці були написані, було впевнено заявлено, що перед новинами про фактичні попередні дії облоги. могли досягти Англії, союзники увійшли б у Севастополь, що їхні батареї заглушили б вогонь ворога, що квартири їхніх генералів були б усередині міста, що наші журнали були б перенесені до його складів, і що наші дивізії розташувалися б у його стінах.