Дивна бездіяльність

27 вересня снаряд, посланий росіянами, розірвався біля казарми, і торговий матрос побіг подивитися на кратер, який він утворив у землі. Потім він увійшов у саму будівлю й погуляв, курячи люльку, доки не натрапив на розсипчастий порох, на якому, будучи науковим і дослідницьким складом розуму, спробував ефект від кількох іскор із палаючого тютюну. Порох, як це не буває в таких випадках, вибухнув із силою, підірвавши матроса та вартового надворі. Вони обидва були жахливо обгоріли. Через те, що підлога була засипана патронами та сипучим порохом, вогонь перекинувся на велику кількість горючої речовини, дійшов до магазину та виніс стіни та перекриття центрального бараку. Полум'я підпалило суху дерев'яну конструкцію, і за короткий час уся купа будівель, які були чудової конструкції, була у вогні. Все, що залишилося від імператорських казарм Севастополя ще через годину, — це маса обвугленого й почорнілого каміння. Росіяни, вважаючи, що аварія сталася через їхній власний вогонь, посилили свою зброю, закидали це місце дробом і снарядами, але не завдали шкоди. Внаслідок цього акту було знищено не менше 30 000 возів деревини, які могли бути використані для будиночків і палива. Загалом дивом стало те, що через недбалість влади та неуважність чоловіків не сталося більше подібних аварій. Ніхто, здавалося, не вважав за потрібне знищити велику кількість пороху, розсипаного і в патронах, у всіх російських батареях і в кожному закутку. Лише за день чи два до аварії морський офіцер вказав мені на небезпеку, пов’язану з кількістю бойових снарядів, що лежали всередині «Редана». Запобіжники являли собою просто відкриті дерев’яні трубки без ковпачків, тож іскра, яка підпалила один запал, спричинила вибух усіх снарядів. Ці бойові снаряди можна було побачити з усіх боків, як правило, гарно закладені біля невеликих магазинів або купи патронів.