Наші союзники підійшли до коси, де ми вели бій. Можливо, вони мали якесь уявлення про те, що їм вдасться знищити батарею, яку їхні добрі друзі, англійці, не змусили замовчати. День був дуже похмурий, і спостерігалося величезне заломлення, так що кінець скелі ніби піднявся з води, а кораблі мали коливаються корпуси й тремтячі щогли. Нарешті вони прибули до коси, і ворог відразу ж відкрив по них вогонь. Маленький канонерський човен мужньо стояв, доки не наблизився до 1500 ярдів від берега — інші стали на якір на 1800, а потім дуже різко вдарилися в бруствер. Французи стверджували, що вони зняли принаймні одну гармату і знищили велику кількість ворога, перш ніж відійти. Це вони зробили після півгодинної розваги, а потім кинули якір біля гирла Бугу, знову близько до нас.
Тим часом ми побачили видовище, яке змусило нас повірити, що Його Величність Цар або хтось із його імператорської родини справді вшановує нашу маленьку ескадру невеликою інспекцією. Можливо, він думав, наскільки краще вони виглядатимуть, якби всі зібралися, щоб балотуватися за морського Цезаревича. Справді, можливо, ми бачили лише херсонського губернатора, але десь опівдні на східному березі Бугу точно з’явився якийсь великий чоловік на великому чорному коні, а за ним десять чи дванадцять кінних офіцерів і кілька санітарів. Цей август під'їхав до козацького посту, зліз з коня і вшанував нас крізь своє скло добрим поглядом, який час від часу переривав кількома словами до оточуючих. Ось до гурту кавалерів мчав степом на повній швидкості козак. Він зійшов з коня, підійшов до геодезиста нашого флоту, став навколішки й, здавалося, поцілував йому ноги, коли той передав йому депешу. Величезний чоловік прочитав послання, сів на коня і, слідом за своєю свитою, поїхав до сусіднього поста. Наступного разу, коли ми його побачили, він відвідував козацький пост вище за річкою, після чого рушив дорогою в бік Миколаєва. Через деякий час після повернення французьких човнів побачили англійські канонерські човни. Усі вони повернулися, потривоживши величезну кількість диких птахів, які відвідували береги Борисфена з найдавніших часів. Судна стали на якір на своєму старому місці, і «Адмірал Стюарт» залишив «Крекер» і піднявся на борт «Стромболі». Вночі велася сувора вахта{417}. Пароплавам не варто боятися пожежних кораблів, але все-таки вітер був сильний з боку Миколаєва, і росіяни могли щось спробувати. Дозорні люди, дозорні та навантажені каронади були розміщені в носі та на кормі, і з цими запобіжними заходами ми лягли спати — поки що у водах Її Величності Королеви та Його Імператорської Величності Луї Наполеона.