Попередньої ночі англійці, які вже підкинули окремі батареї, прорвалися до Севастополя зліва. Невдовзі після настання темряви 800 чоловік мовчки вийшли на вулицю під керівництвом капітана Чепмена Р.Е., який контролює будівництво робіт та інженерний відділ лівої атаки. Було зроблено близько 1200 ярдів траншеї, хоча найбільші труднощі виникали під час роботи через{142} кам’янистий характер ґрунту. Обкладинка була стерпно хороша. Росіяни ніколи не припиняли вогонь, але більше нічого не намагалися, і ті, хто сподівався на виліт, були розчаровані. Оскільки земляне укріплення для батареї було підкинуто попереднього дня під вогнем гармат противника, їхня увага була звернена на наші пересування, і протягом дня вони вели величезний вогонь на висотах перед легкою та другою дивізіями. Росіяни, які зазвичай припиняли вогонь із заходом сонця, були напоготові всю ніч і майже безперервно вели вогонь по всій лінії наших підходів. Кожну мить темряву розривав спалах, який мав ефект літньої блискавки — потім знову наставала темрява, і за кілька секунд слабкіший спалах означав розрив снаряда. Тиша в англійському таборі створювала дивний контраст із постійним гуркотом російських батарей, музикою, звуками труб і жвавим шумом табору наших союзників. Після настання темряви батареї на російському центрі відкрилися так люто, що можна було очікувати, що вони прикривають вилазку, і в результаті табір був напоготові. Лорд Реглан у супроводі генерал-квартирмейстера Ейрі та кількох офіцерів вирушив о десятій годині та проїхав уздовж ліній, детально оглядаючи стан і положення полків і робіт. Повернулися о пів на першу ночі. Втрати в ніч на 10-е: один чоловік, 68-го, помер від ран, відірвало ноги; один чоловік, 57-й, убитий гарматним пострілом; інший чоловік, 57-й, відстрілив руку; Лейтенант Ротерхем, 20-й, легко поранений у ногу каменем, який був «запущений» гарматним пострілом.
Полковник Ведді, капітан Грей і лейтенант Манглс, 50-й, були поранені снарядом увечері 11-го. Ходили чутки, що росіяни нападуть на Балаклаву, а греки мали їм допомогти, підпаливши місто. Інформація з цього приводу була настільки позитивною, що влада вдалася до крайнього заходу, наказавши грекам, чоловікам, жінкам і дітям залишити місто, і наказ був жорстко виконаний до вечора. Виняток було зроблено для татарських сімей, яким було дозволено залишитися. Греки були втішені у своїй втечі великою здобиччю у вигляді одягу, який залишили в них для прання.