У ніч на 1 березня ВІН замерз. О другій ночі стовпчик термометра показував двадцять чотири градуси. Наступного ранку вітер сильний і дуже холодний. Важко повірити, що при всіх наших величезних запасах теплого одягу черевиків і черевиків тоді в армії було аж ніяк не багато. Близько трьохсот пар черевиків було передано 14-му полку, який ніс військову службу в Балаклаві та поблизу неї; але товста важка глина висмоктала підошви, і протягом тижня деякі чоловіки ходили без жодної підошви до своїх черевиків — отже, їхні ноги стояли на землі, а термометр показував тридцять градусів: це було неприємне пересування.
Близько 240 хворих було відправлено з фронту в Балаклаву на французьких санітарних мулах, яких прийняли і підкріпили в ресторані «Карадок». Підготовка до відновлення нашого вогню була прискорена; і було домовлено про відправку на фронт 2000 патронів на день. Близько 200 мулів були задіяні в цій службі на додаток до залізниці, а горяни та артилерійські коні були зайняті для перевезення важких снарядів на фронт, що їх дуже засмучувало. Чоловіки четвертої дивізії, 17-го та 18-го полків, були озброєні гвинтівками Мініє.
Тиша і спокій були лише ознаками боротьби, яка мала відновитися за володіння Севастополем. Росіяни мовчали, бо союзники не перешкоджали їхнім роботам. Союзники мовчали, тому що вони готувалися до змагань і докладали всіх зусиль, щоб доставити з Каміша та Балаклави величезні насипи снарядів і гори боєприпасів{232}, які були потрібні для роботи нових батарей і для розширення, завершення та зміцнення їхніх наступальних і оборонних ліній і окопів.
Залізниця почала надавати нам певні послуги з порятунку каторжника під час перевезення дробу та снарядів і дозволила нам створити щось на кшталт невеликого кінцевого складу на відстані двох миль і трьох чвертей від Балаклави, який, однак, був недостатньо великим для вимог, що на нього покладалися, і він був спорожнений, щойно був сформований частинами Горської бригади, які возили боєприпаси до табірного складу, три з половиною милі далі. Залізниця була недостатньо довгою, щоб змусити пана Філдера скористатися нею переважно для транспортування провіанту на фронт, оскільки він задумав, що часткове використання нею завадить формуванню залізниці, порушить його власний комісаріатський транспорт і спричинить нескінченну плутанину на тимчасовій кінцевій станції. Офіцерам комісаріату Другої дивізії, однак, дозволялося користуватися залізницею між шостою і восьмою годиною ранку.