У таборі всі негідники Леванту, які могли переправитися через Чорне море, заробляли невеликі статки на продажу за величезними цінами наймерзенніших предметів споживання, якими нас змушувала вживати лише необхідність; можна було також побачити кількох чесних торговців, які похмуро сиділи у своїх кіосках і сумували через свою чесність, що швидко зникає. Наскільки мені відомо, серед цих слуг британської армії не було тоді жодного англійця, хоча найбільша жилка самородків, яка коли-небудь зачаровувала натовп пустелі, була як шлак і бруд для багатства, яке можна було реалізувати в цьому гнійному натовпі. Погоничі верблюдів, арабаджи, дикуни з дикими очима, дивного вигляду з глухих куточків Малої Азії, одягнені, очевидно, у здобич із хору «Набукко» чи «Семіраміди», з цікавістю прокрадалися крізь солдатів, дуже збентежені суперечливими почуттями страху перед начальником-маршалом і любові до грабіжництва. Потім був дивний на вигляд акр або два землі з низьким муром навколо нього, який виглядав так, наче всі кроти світу жили під ним і працювали вночі та вдень — настільки він був покритий горбами землі, крізь які прозирали ганчір’я та кістки. Це був турецький могильник, і він був дуже відвідуваний. Цілий день можна побачити маленьких груп, які стікаються до нього вниз по схилах пагорба, і повертаються з порожніми підстилками. Вони також перетворили один чи два виноградники на кладовища, а також вибрали тихий куточок серед пагорбів для тієї ж мети. Наше власне більш пристойне кладовище було за містом, у{214} низині, недалеко від моря. Невдовзі її перетнула залізниця та накрили навісами, так що всі сліди могил були стерті.
Якби Бірнам-Вуд був сформований із комісій угод, Макбет, можливо, побачив, що його найгірші підозри здійснилися. Він бачив буквально милі людей, а також мулів і поні, які пробивалися крізь багнюку з дошками — лише дошками. У безвітряну погоду вони добре ладнали, але подув вітру зупинив рух, а сильний порив кинув людей і коней у багно. Проте вони повільно йшли до табору, але як важко було взяти хоча б одну хатину, і яку велику кількість деревини довелося перевезти, перш ніж будівництво було завершено.
Холод і мороз майже зникли; але жителі попередили нас, щоб ми не вводили в оману; Треба було ще пережити березень, і ми почули, що він по-королівськи заревів, увійшов і залишився, з лютим холодом і дуже сильними вітрами, з сильним дощем, мокрим снігом і снігом. Березень був, правда, як листопад. Клімат був поза всяким уявленням мінливим. Птах міг співати під враженням, що він покінчив із негодою, і думав підготувати своє гніздо, а незабаром після цього був збитий ударом граду по голові.