Слід мати на увазі, що вони щоденно протягом кількох тижнів зазнавали найпостійнішої праці, і що багато з них минулу ніч провели в окопах.
Я не буду намагатися вдаватися в подробиці пересування французьких військ, щоб не викласти їх правильно; але я пишаюся можливістю свідчити про їх доблесть та енергійну службу та віддати данину захоплення видатній поведінці їхнього безпосереднього командувача, генерала Боскета, тоді як мені дуже приємно зафіксувати моє глибоке відчуття цінної допомоги, яку я отримав від Головнокомандувача, генерала Канробера, який сам був на місці та постійно спілкувався зі мною, і чий сердечну співпрацю в усіх випадках, я не можу надто високо оцінити.
Ваша світлість пригадає, що він був поранений на «Алмі». 5-го його знову поранили, але я сподіваюся, що він не довго відчуватиме це наслідки.
У наступній депеші я повідомлю вашій світлості імена офіцерів, чиї служби були доведені до мого відома. Я не буду зараз затримувати пошту з цією метою, але я не можу зволікати, щоб повідомити про чудову поведінку генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна, якому, на жаль, поранили руку, але він почувається добре; генерал-лейтенанта Його Королівської Високості Герцога Кембриджського, який особливо відзначився; і генерал-майора Пеннефатера, який командував Другою дивізією, яка зазнала першої атаки та мужньо трималася{514} в умовах найбільших труднощів протягом цього тривалого конфлікту; генерал-майора Бентінка, який важко поранений; генерал-майор Кодрінгтон, бригадний генерал Адамс і бригадний генерал Торренс, які важко поранені; і бригадний генерал Буллер, який також поранений, але не настільки серйозно.
Я також повинен висловити свої зобов’язання перед генерал-лейтенантом сером Річардом Інглендом за чудове розташування його дивізії та допомогу, яку він надав ліворуч від легкої дивізії, куди розумно було призначено бригадного генерала сера Джона Кемпбелла, і ефективно підтримував генерал-майора Кодрінгтона; і я маю велике задоволення заявляти, що бригадний генерал Ейр виконував важливий обов’язок — охороняти окопи від будь-якого нападу з боку міста.
Генерал-лейтенант сер де Лейсі Еванс, який кілька днів тому був змушений піднятися на борт корабля через важке нездужання, покинув своє ліжко, щойно отримав інформацію про напад, і негайно прийшов на свій пост, і хоча він почувався недостатньо добре, щоб перебрати командування дивізією з рук генерал-майора Пеннефазера, він не забув надати йому найкращу пораду та допомогу.
Мене дуже засмучує те, що я змушений надати вашій світлості список убитих, поранених і зниклих безвісти під час цієї пам’ятної події. Воно справді важке; і дуже багато цінних офіцерів і людей було втрачено на службі Її Величності.