Оскільки здачі було дуже мало, виникли великі труднощі з отриманням предметів невеликої вартості та сумою 19 монет. час від часу складався з піастрів, півпіастрів, золотих монет номіналом 5, 10, 20 і 50 піастрів кожен, франків, сольді, лір, півпенсів, шести пенсів і цванцігерів, які збиралися в кількох магазинах на вулиці. Нехай читач уявить собі містера Джона Робінсона, Патріка Кейсі чи Сондерса Макферсона з 50-го полку Її Величності, які раптово поринули в таку масу шахраїв і хитрощів, які поєднують жадібність єврея з хитрістю грека, і намагаються придбати якийсь предмет першої необхідності чи розкоші за свій добре збережений суверен, і він може здогадуватися, як це постраждає. «Я сподіваюся, що нарешті вони дадуть мені жменю облаток за суверена», — сказав одного дня невтішний сапер, дивлячись на брудний еквівалент шматка англійського золота, який він отримав від ізраїльтянина. Ближче до вечора, коли ракія та вино зробили свою справу, натовп став більш товариським і бурхливим, і можна було побачити, як англійці та французи допомагають один одному зберегти перпендикуляр або тягнуться до своїх таборів, навантажені мішками кави, цукру, рису та великими пляшками вина. Із заходом сонця патрулі{23} розчищали вулиці, забираючи будь-яких нетверезих відстаючих, яких вони могли знайти там або в кав’ярнях, а коли короткі сутінки минули, все місто залишилося в тиші й темряві, за винятком тих випадків, коли гавкіт і веркіт незліченних собак, які кишили в ньому, пробуджували відлуння, а час від часу виклик далекого вартового чи До вух долинули сурмні дзвінки табору.
Генерал-лейтенант був сповнений рішучості забезпечити ефективність відповідно до світла, яке було в ньому. Якби сер Джордж Браун зробив його, Роуленд, Олдрідж і вся раса виробників ведмежого жиру та торговців помадою не мали б мізерної благодаті й жодного прибутку. Його ненависть до волосся була майже манією. «Де волосся — там бруд, а де бруд — там будуть хвороби». Це була аксіома, на якій була заснована рішуча війна проти всіх капілярних прикрас. Запаси наказали підтримувати, як ніколи. Генерал не дозволяв мати маленькі чорні мішечки, які досі носили офіцери на поясі. Вони не повинні носити кишень і не відкривати піджаки; і питання, яке вони задають, таке: "Генерал думає, що у нас не буде грошей?" Але найбільше незадоволення викликав наказ про те, що кожен офіцер повинен носити свій намет. Їх попередили, щоб вони мали для цього мулів і везли свій багаж, але мулів не можна було мати за будь-яку ціну. Генерал-лейтенант сер Джордж Браун нічим не вирізнявся голінням, облягаючими панчохами та легким маршем. До бійців добрішої людини чи такої, яка більше дбала про їхні права, ніколи не було, і до цієї похвали не треба додавати «але».