«Ходять чутки, що новий головнокомандувач має прибути з Англії. Чи правда це, я ще не дізнався, але можна сподіватися, що півострів і Ватерлоо, у віці двадцяти трьох чи двадцяти чотирьох років, не будуть єдиною кваліфікацією. Усім тут здається, що найкраща школа для Севастополя — це сам Севастополь, і що людина, яка Провів шість місяців у Криму, швидше за все, буде ефективним генералом, ніж будь-який, кого можна вислати, покладаючись на смутні спогади про воєнні кампанії сорока років тому. Це потребує небагато часу, щоб познайомитися навіть із землею, і оскільки наближається осінь, немає потреби зволікати. Немає сумніву, що його ранг, його високий характер, його манери, його перевага перед дріб’язковими інтригами викликали повагу навіть у тих, хто був схильний ставити під сумнів його здатність і енергію. Якщо ця війна триватиме протягом тривалого часу, а Англія не буде готова повніше вступити в боротьбу не тільки за гроші, але й за гроші, існує певна небезпека, що на британську армію дивитимуться лише як на контингент. Генерал із усталеною репутацією може додати блиску британському імені, але, зрештою, найкраще покладатися на вміння та енергію, і в даний час перед Севастополем є багато людей, яким можна було б передати командування із задоволенням в армії та з розумною надією на гідне виконання обов’язків посади».
21 липня генерал Сімпсон опублікував такий наказ:
«Генерал Сімпсон оголошує армії, що він мав честь отримати від Її Величності Королеви призначення Головнокомандувачем армією в Криму.
«Генерал-лейтенант, хоч і глибоко вражений відповідальністю посади, на яку він поставлений, найбільше пишається високою та видатною честю та довірою, виявленою йому таким чином його Сувереном.
«Обов’язком генерал-лейтенанта буде намагатися йти по стопах свого великого попередника, і він відчуває впевненість у підтримці генералів, офіцерів і солдатів у збереженні непорушної честі та дисципліни цієї благородної армії.
(Підпис) «Джеймс Сімпсон, «генерал-лейтенант, командуючий».
Особистий штаб Його Високоповажності складався з капітана Колвіля, стрілецької бригади; Капітан Ліндсі, шотландська стрільцева гвардія;{302} майор Доубігген, 4-й піхотний (призначений електричним телеграфом). Підполковник Стівенсон був призначений військовим секретарем, хоча полковник Стіл залишився в штабі; і полковник Пакенгем був затверджений на посаді генерал-ад'ютанта на прохання лорда Реглана в останній депеші, яку він коли-небудь написав.
21 числа капітан Лушингтон, якому було присвоєно звання адмірала, був звільнений від командування військово-морської бригади капітаном дост. Х. Кеппел. Того ж дня генеральний комісар Філдер повернувся додому за рекомендацією медичної комісії.{303}