Здається, серед французьких солдатів склалося загальне враження, що мине деякий час, перш ніж вони покинуть Галліполі чи Херсонес. Вони були у військовій окупації місця. Триколор плив зі старої вежі Галліполі. Кафе було перетворено на офіс — Управління порту і комісаріат флоту. Французькі солдати патрулювали місто вночі і підтримували в порядку війська обох армій; звісно, ми також послали патруль, але правила цього місця були організовані безпосередньо у французькій штаб-квартирі, і навіть убогий будинок, який служив нашим «Трьох братів», або лондонською таверною, і де можна було отримати шматок м’яса та розлив сільського вина на вечерю, був під їхнім контролем. Повідомлення на стінах цього ресторан «Допоміжної армії» сповіщало публіку про те, що згідно з наказом Французької поліції ніхто не буде допущений після сьомої години вечора. Незважаючи на їхні суворі правила, серед французьких солдатів панувала значна частка пияцтва, хоча, мабуть, це не перевищувало нашу частку, беручи до уваги чисельність обох армій. Вони мали чотирикутники для комісаріату, і по всьому їхньому кварталу міста можна було побачити найкращі будинки, зайняті їхніми офіцерами. На одних дверях був напис «Крамниці рідин», на інших «Крамниці роздач». M. капелан французької армії проживає на одній стороні вулиці; генерального інтенданта, c., з іншого. Навпроти магазинів комісаріату кілька десятків міцних турків працювали на охайних маленьких ручних млинах з позначкою Кавовий млин — «Військове життя». № A., рота B., c., і смаження бобів у великих ротаційних печах; місцем, обраним для проведення операції, було поховання, надгробки з тюрбанами якого, здавалося, суворо дивилися на знедолене потомство османлів. Насправді французи, схоже, діяли однаково відповідно до настроїв, висловлених у фразі одного з їхніх офіцерів у відповідь на зауваження про те, як турки шанують останки померлих: «Але треба виправити всі ці забобони й варварства!»
Найбільша приязність існувала між начальниками військ. Сер Джордж Браун і частина його персоналу одного разу обідали з генералом Канробертом; ще один день із генералом Мартімпреєм; іншого дня сонні береги Дарданелл розбудили гуркіт французької гармати, що салютувала йому, коли він піднявся на борт флагмана адмірала Бруа, щоб прийняти гостинність командувача флоту; а потім щодня похмурі старі алеї Галліполі освітлювалися привидами цих офіцерів і їхніх штабів у повній формі, що брязкали шпорами й брязкали шаблями по нестерпному камінню, що утворювало бруківку, коли вони прямували до скромних приміщень «сера Брауна», щоб посидіти на зворотних бенкетах.