«Перепрошую, але хто цей іноземний офіцер у білому бурну з блискучим штабом генералів — я маю на увазі його з синьо-сріблястою смужкою на штанях, із золотою тесьмою на жилеті та червоно-білому кашкеті; це, мабуть, Пелісьє?»
«Це ж! Це ж м. Соєр, шеф-кухар кухні, і якщо ви підете й поговорите з ним, то побачите, що він кілька годин розповідатиме вам про те, як витрачається ваше м’ясо; тому я бажаю вам доброго ранку, сер, і успіхів у торгівлі, щоб ви могли заплатити всім джентльменам, яких ви бачили сьогодні, а також якнайшвидшого в’їзду до Севастополя».
О першій годині 30 серпня табір сколихнув потужний вибух. У барабан, з якого французи скидали порох в один із магазинів поблизу Мамелона, влучив снаряд, який, розірвавшись, пробиваючись через дах вагона, запалив патрони; 1400 снарядів, по 10 фунтів кожен, вибухнули, розбивши на атоми магазин і навколишні споруди, і 150 офіцерів і солдатів розлетілися в усіх напрямках над лином Мамолена та поза ним. З них 40 було вбито на місці, а решта були обпалені й обпалені, або поранені осколками, камінням, дробом і снарядами, викинутими в повітря вогняним виверженням. Яскравий місяць освітлював усю сцену та проливав свої промені на величезний стовп диму й пилу, який піднявся в повітря з Мамелону, і, підносячись на величезну висоту, розгорнувся й випустив зі своїх скупчених хвиль диму й сірчистої пари чорний осад землі, дрібного пилу й камінців, змішаних із жалюгідними уламками, які, наче дощ, лилися на роботи. нижче. На мить запанувала тиша, але на мить, коли похмурий грім повільно відкотився й луною відлунав уздовж висот Інкермана й Маккензі. Тоді росіяни, підскочивши до гармат, голосно вигукнули, але їхні голоси незабаром заглушилися в гуркоті французьких та англійських батарей, які люто обіграли їхні роботи. Росіяни відповіли, але вони не змогли скористатися нашою невдачею через стійкість французів у передових окопах і стійкість, з якою продовжувалася канонада. Темна хмара, як пелена, висіла над цим місцем майже годину, щомиті червоніючи відблиском артилерійських спалахів, які невпинно гуркотіли аж до світанку. Стрілка{329}була дуже сильною та жорстокою вздовж передових окопів, і оскільки ніхто, крім тих, хто був на паралелях біля Мамелону, не знав точної природи вибуху, було виявлено велике занепокоєння дізнатися правду. Одні стверджували, що росіяни підірвали міну, інші — що французи підірвали контрескарп Малакова, — і з плямою під очима люди дико здогадувалися про те, що сталося; як і ті вдома, які не соромилися робити найсміливіші твердження щодо подій, що сталися в Криму і не знали ні місця, ні обставин.