Проголошення миру

«12 квітня. — Вирушили о десятій годині з табору. Група складалася з чотирьох офіцерів, двох цивільних — один з них я, інший мандрівний джентльмен — перекладач, двоє солдатських слуг і один цивільний слуга. Ми взяли з собою міцний двоколісний легкий віз, запряжений двома мулами та в’ючним поні, і везли у візку їдальню, кілька пляшок алкоголю та Херес, ящики з яловичиною, вудилище, ковдри і полотна рушили рано, з наказом зупинятися в Байдарі, а до одинадцятої вечора мчали по Воронцовській дорозі — ясне небо і легкий південний вітер 4-й гусарський (французький) під час маршу зі своїх пунктів розквартирування біля Байдара, де вони протягом тривалого часу зазнавали найважчої роботи на посту та під час звичайної роботи легкої кавалерії під час війни. Вони були хорошими солдатами і були «цілком готові, коли сиділи, щоб поїхати або до Великої Китайської стіни, або до Санкт-Петербурга». Кожен чоловік ніс частину кухонного начиння зі своєї їдальні, фураж для свого коня, ковдри та все необхідне для походу, і здавалося, що він був дуже заряджений, але під час перевірки виявилося, що він важить на пару стонів менше, ніж англійський гусар — інакше, справді, його маленький кінь, хоч і загартований, не міг би його нести. Сардинці також були в русі, відправляючи багаж до Балаклави. Велике село з сараями та торговими крамницями на дорозі на Федухінських висотах, яке називалося «Воронцов», було в неабиякому хвилюванні від перспективи втрати своїх клієнтів, незважаючи на те, що росіяни збіглися, щоб забезпечити їхнє місце. Французький табір тут побудований як табір їхніх сусідів сардинців, дуже на татарський чи російський план, а хатини напівпідземні. Зовні вони сильно контрастують із регулярними рядами високих дерев’яних хатин, що належали гірській дивізії навпроти, у Камарі, але гроші, заощаджені Францією та Сардинією завдяки винахідливості та наполегливості їхніх солдатів на будівництві, мабуть, були дуже значними. Аби протидіяти мескіновому вигляду цих хатин, наші союзники — особливо французи — засадили землю молодими ялинами та вічнозеленими рослинами, віднесли їх на значну відстань від схилів Байдару, так що, зрештою, на їхній табір приємніше дивитися, ніж на англійський. Вони також створили сади,{475} які обіцяють фрукти, квіти й овочі для татар і московитів, і вони перетворили велику частину землі біля берегів Черної та поблизу Трактирського мосту на послідовність садів, кожен призначений різним ротам полків, що отаборилися по сусідству. Sic vos non vobis.