Російські колони, захищені вогнем своєї артилерії, рушили в чудовому порядку вниз до річки, незважаючи на сильний вогонь артилерії, який вітав їх попереду з боку французів і з флангу з боку сардинців. Біля річки перша колона відокремилася від решти і, розділившись на дві частини, перетнула річку, яку влітку легко перелазити.
Перш ніж війська були належним чином під озброєнням, росіяни були біля мосту та біля підніжжя пагорба. 20-му легеру та 2-му батальйону зуавів довелося витримати перше потрясіння, і вони, звичайно, витримали його мужньо. Росіяни, не втрачаючи часу на вогонь, наступали з ентузіазмом, якого навряд чи бачили в російських військах. Це були нові війська, що належали, за словами полонених і поранених, до 5-ї дивізії 2-го армійського корпусу, нещодавно прибулого з Польщі.
Акведук, який пролягав біля підніжжя пагорба, становив головну оборону французів. Приблизно дев’ять-десять футів завширшки та кілька футів завглибшки, він огинає круті пагорби так близько, що майже в усіх місцях підтримується високим насипом, створюючи значні труднощі для наступаючих сил і наражаючи їх, як тільки вони досягають вершини насипу, для командного стрілецького вогню. Незважаючи на це, росіяни перетнули його праворуч і почали підійматися на висоту, коли, підхоплені з флангу сардинськими батареями, які вели вогонь із чудовою точністю, вони були зметені донизу й закотилися в акведук.
Цей перший порив не тривав і десяти хвилин. Росіяни відступили. Не встигли вони пройти кілька сотень ярдів, як їх зустріла друга колона, яка наступала на па-де-шарт, і обидві об’єдналися й знову кинулися вперед. Ця друга спроба була успішнішою за першу. Вони форсували річку праворуч і ліворуч, біля мосту, і змусили її захисників відступити. У той момент, коли міст звільнився, дві гармати 5-ї легкої{317} артилерійської бригади перетнули його й зайняли позицію між двома пагорбами на дорозі, що веде до Балаклавської рівнини. Третя гармата перепливла річку бродом, і всі троє почали замітати дорогу та височини. Піхота, не дочекавшись перекидних мостів, більшу частину яких було відкинуто під час наступу, кинулася по груди у воду, піднялася на насип і почала дертися на висоту. Їм вдалося піднятися більше ніж на половину підйому, де мертві та поранені потім чітко показували позначку, якої вони досягли; але до цього часу французи зустріли їх у самому галантному стилі. Росіяни були поступово відкинуті назад і перегнані через міст, забравши гармати.