О дванадцятій годині, в ніч на 5 грудня, в долині Балаклави зчинився великий переполох. Пікети почули хрипке гудіння людей і доповіли про це офіцерам французьких полків на висоті. По окупованих росіянами редутах було видно, як рухаються вогні. Передбачалося, що ворог отримав підкріплення або збирався кинутися на нашу позицію перед Балаклавою. Госпітальну гвардію та інвалідний батальйон вигнали, французи, закутані в капоти, похмуро чекали в своїх рядах першого рішучого руху ворога. Ніч була холодна, але не ясна; через деякий час шум коліс і тупіт людей припинилися, і тривога закінчилася. Однак рано вранці ми знали причину. Близько п'ятої ранку спалах полум'я з редутів, в яких розташувалися росіяни, осяяв небо, і в той же час спалахнула пожежа в Комарі. Коли настав ранок, росіян було видно в значно зменшеній кількості на вищих плато пагорбів поблизу Чоргуна та Комари. Слабкі промені ранкового сонця грали на багнетах чергової частини війська, коли вони згортали дорогою до ферми Маккензі й проходили крізь ліс над правим берегом Черної. Вони залишили позиції, які завоювали 25 жовтня.
За винятком наступу армії в тилу 25 жовтня та великої вилазки 5 листопада, протягом другої половини 1854 року росіяни не робили жодних спроб зняти облогу.
20 грудня росіянам вдалося проникнути на наші лінії, де вони були в договорі з французами. Щоб обдурити вартових, вони командували французькою мовою, і ця хитрість була успішною; вони вбили й поранили шістнадцять чоловік — серед останнього — майор Моллер із 50-го полку — і забрали в полон одинадцять чоловік і двох офіцерів, капітана Фремптона й лейтенанта Кларка, але їх відкинув назад 34-й полк, перш ніж вони змогли вчинити будь-які інші злочини, не без заподіяння втрат.
29 грудня сер Колін Кемпбелл з частиною своїх сил 79-ї стрілецької бригади здійснив розвідку. Незабаром після{194} сьомої години французи рушили до пагорбів, нещодавно зайнятих росіянами, з генералом Боскетом, стрілецькими військами та горцями, які повернули праворуч і прикривали фланг експедиції. Коли військо підійшло до Комара, побачили козацькі ведети, які повільно відступали від села, яке було в руїні після штурму 14 листопада. Ведети відступили від сильного корпусу уланів і легкої кавалерії, які, здавалося, були готові чекати удару французьких егерів.