Приготування до штурму

41-й, який слідував за штурмовою групою Легкої дивізії, чия позиція була визначена заздалегідь, як я вже зазначав, полковником Віндхемом і полковником Унеттом, «кидаючись на вибір», увійшов у Редан майже одразу після 90-ї та 97-ї, які сформували провідну колону атаки на виступ, і партії кожної дивізії незабаром нерозривно змішалися. Я не знаю імен перших бійців 90-го і 97-го, які потрапили, але кілька солдатів цих полків лежали вранці 9-го заздалегідь убитими і пораненими біля російського брустуру. Люди 41-го полку, які разом із полковником Віндхемом увірвалися в Редан, були Хартнарді, Кеннеллі, Корнелліс і Пет Махоні; {353} останній, гарний високий гренадер, упав мертвим у амбразуру поруч із полковником Віндхемом, коли він кричав: «Давай, хлопці, давай!» Його кров хлинула на тих, хто був поруч, але чоловіки кинулися далі, поки не заплуталися серед траверсів, і тоді сталася сцена, яку я намагався описати. Виступ, хоч який сприятливий для нападників в одному сенсі, був надзвичайно невигідним для них в іншому, оскільки він перешкоджав їм потрапити в будь-яке формування. Звичайно, це була вершина трикутника, і вона була дуже вузька, тоді як ворог, який стріляв з основи, обливав його зосередженим вогнем і вбивав кожного, хто сміливо показувався з-за траверсів і брустверу, на якому скупчилися наші солдати. Якби полковник Віндхем зміг зібрати жменьку людей разом, щоб атакувати бруствер, під час першого пориву, тих небагатьох росіян, які там були, мабуть, було б розгромлено, і до того моменту, коли підійшло підкріплення, наші люди змогли б перевернути бруствер і закрити Редан для своїх нападників. Але секунди часу породжують великі події у війні. Наша затримка дала ворогові час як оговтатися від паніки, коли їх було вигнано з виступу, так і вислати сильні тіла людей із бомбозахистів і прикриття в тилу Редану; і поступово ця накопичувальна маса, просуваючись з-за кутів брустуру, рухалася вгору вздовж траверсів, паралельних брустверам Редана, і гнала наших людей до виступу, де, слабкими краплинами і нездатними до строю, вони були збиті, незважаючи на відданість і мужність свого лідера та приклад їхніх офіцерів. Виступ наші утримували одну годину п'ятдесят шість хвилин!