У середині січня спостерігалися сильні та раптові перепади температури. Чоловіки замерзли в наметах, а кількох солдатів, які чергували в окопах, із сильними обмороженнями доправили до госпіталю, але мороз дозволив чоловікам отримати значні запаси теплого одягу, хоча ті засоби, які були в нашому розпорядженні, не дозволяли відправити на фронт дрова для хат. Коли дорога колись була протоптана крізь сніг, людям і коням було набагато легше порозумітися, ніж якби їм доводилося йти крізь багнюку чи через місцевість у напіврозчиненому стані. Багато тисяч пальт, підбитих хутром, довгих чобіт, рукавичок, рукавиць і шкарпеток було подано, але були полкові шпиталі, де вони мали лише одну ковдру, щоб лягти на неї.
Наша армія складалася з майже нових для цієї кампанії старшин і полків. Покоління півроку тому пішло з життя; генерали, бригадири, полковники, капітани та солдати, добре відомі обличчя Галліполі, Буларі, Скутарі, Варни, Аладіна, Девно, Монастіра — ну, навіть бівуаку Бульянак, змінилися; і навряд чи був жоден із колись настільки знайомих мені полків, який я міг би тоді впізнати, крім його добре відомого номера. Який урожай зібрала Смерть, і скільки ще дозріло для серпа Великого Хлібороба! Було сумно зустріти давнього знайомого, бо всі спогади були про благородні серця, які тепер назавжди охололи, і про друга за другом, які відходили. А потім: «Бідолашний! Він міг би врятуватися, якби…»
За винятком лорда Реглана, лорда Лукана та сера Р. Інгланда, з тих наших генералів, які вирушили від самого початку, не залишилося жодного; зміни серед наших бригадирів і полковників були майже такими ж значними. Сер Джордж Браун, герцог Кембриджський, граф Кардіган, сер Джордж Кеткарт, сер Де Лейсі Еванс, генерал Тілден, генерал Стренгвейс, бригадир Бентінк, бригадир Голді, бригадир Буллер, бригадир Адамс, бригадир Торренс, бригадир Кейтор, лорд де Рос — усі вони вибули з армії через поранення, хворобу або смерть. Те саме стосувалося й рядових.