Герцог Кембриджський прибув у Карадок о 15:00. у вівторок, 6-го. Маршал Сен-Арно прибув до Галліполі в неділю, 7 травня. 9 травня стрілецька бригада та 93-й полк вирушили з Галліполі до Скутарі. Сер Джордж Браун і штаб також відбули, залишивши війська в таборі під командуванням сера Річарда Інґленда з бригадними генералами сером Дж. Кемпбеллом і Ейром;{31} майором Колборном і капітаном Халлевеллом, заступниками помічника генерал-квартирмейстера; полковник Дойл, помічник генерал-ад'ютанта; бригадир Надія; Бригад-майор Вуд, в. За кілька днів я попрощався з Галліполі й подався до Скутарі, де пробув у квартирі кілька днів, але нарешті оселився в готелі «Мессурір» у Пера й чекав розвитку подій.
У книзі «Листи зі штабу» кореспондентів газети критикують за те, що вони мали нахабство просити в комісаріаті намети та пайки. Стосовно звернення до штаб-квартири можна також сказати, що воно було зроблено відповідно до вказівок з дому, оскільки уряд наказав надати кореспондентам лондонських журналів житло, в якому рідко відмовляють джентльменам, які можуть супроводжувати в будь-якій визнаній якості курс армій у бою. Я відвідав лорда Реглана перед тим, як він покинув Скутарі, бо мене про це попросили. Чекаючи, доки його світлість прийме мене, кореспондент лондонського ранкового журналу зайшов у передпокій і сказав мені, що він виконує те саме доручення, що й я. «Лорд Реглан дуже зайнятий», — запитав мене один з офіцерів, який чекав зустрічі з полковником Стіл, і, оголосивши військовому секретареві мету мого візиту, він запевнив мене, що з нею не можна погодитися, після чого я вклонився й пішов без будь-яких подальших зауважень. Через кілька днів я отримав від комісаріату дозвіл брати пайки за наказом державного секретаря.
На схилі, що піднімався від урізу води, неподалік від помешкань лорда Реглана, був розбитий табір бригади гвардійців; якийсь яр, приблизно чверть милі завширшки, відділяв його від плато й долини позаду казарм, у яких розташувалися табори інших полків і легкої дивізії. Купи високих тінистих дерев були розкидані то тут, то там унизу до краю води, під якими орда сатлерів спорудила сараї з полотна та дощок для продажу провіанту, спиртних напоїв і вин, у поєднанні з більш здоровим продажем тістечок, турецьких солодощів, лимонаду та шербету. Майже всі власники були смірніотами або греками з Пера, які не мали найвищого характеру в світі. Регулярні їдальні, створені в межах ліній, утримувалися кращими людьми під наглядом військової влади.