Експедиція до Кінбурна

Миколаїв (ім'я якого пишеться нами шістьма різними способами) лежить на східному березі Бугу, на відстані тридцяти п'яти верст від фортів. Херсонська затока, утворена злиттям Бугу та Дніпра, перед тим, як вони протікають через протоку між Очаковом і Кінбурном, дуже мілководна, судноплавство надзвичайно небезпечне й заплутане, а гирла Дніпра, які в малому масштабі нагадують витоки Дунаю, нам майже невідомі. Буг змінюється від трьох з половиною миль до двох миль у ширину аж до Ніколаєва, нижче якого раптовий вигин скорочує його русло, прохід якого тут захищений потужними спорудами. Його глибина становить близько трьох сажнів, але в руслі, яке петляє з одного берега річки на інший, багато піщаних відмілин, і судно в будь-якому положенні опиниться під прицілом стрільби з обох боків потоку одночасно. Від Кінбурна до входу в Дніпро понад тридцять миль, а Херсон — на п’ятнадцять миль вище невизначеної межі, де великі мараї, через які Дніпро з багатьма мулистими гирлами проїдає собі шлях до моря, перестає бути частиною материка й розчиняється у воді. Ті, хто вдома намагався пов’язати цю експедицію з виступом проти Перекопу, могли бути спантеличені, коли побачили, що від Херсона до Перешийка було більше п’ятдесяти миль, а політ ворона між Кінбурном і Перекопом, коли він пролітає над безлюдною Тавридою — похмурою, безводною й нежиттєвою — перевищує дев’яносто миль. Кінбурнський форт був звичайним кам’яним кам’яним спорудженням із сорока гарматами, згідно з найбільшими підрахунками — одні давали лише двадцять, а інші — тридцять дві гармати, — але на північ від форту на косі, що тягнеться до Очакава, росіяни збудували дві піщані батареї. Очаковський форт був не дуже сильний, але на узбережжі між ним і переправою, через рукав моря, що веде до Кесандрії, ворог викинув три невеликі батареї, з важкими гарматами, одну біля переправи з трьох гармат і дві з п'яти і трьох гармат відповідно на захід від Очакова, що виходили на протоку між тим місцем і Кінбурном. По косі була хороша дорога між Кінбурном і Херсоном, які, згідно з кращими картами, по цій дорозі розділяли один від одного приблизно сорок вісім-п'ятдесят верст. Неможливо переоцінити величезну важливість збереження володіння цим місцем.