У мене немає жодної точної інформації про рух французьких колон, і атмосфера стала настільки затемненою димом від гармат і стрілецької зброї, що було неможливо за допомогою особистих спостережень переконатися в їх просуванні, хоча я мав для цього особливо зручне положення; але я розумію, що їхня ліва колона під командуванням генерала д'Отмарра пройшла повз передові роботи ворога і загрожувала ущелині вежі Малакофф; і що дві інші колони під командуванням генералів Майрана і Брюне, які обидва, на жаль, були вбиті, зіткнулися з такими ж перешкодами, як і ми, і, як наслідок, були змушені припинити атаку.
Перевага нашого вогню в день, коли ми відкрили, змусила мене і генерала Пелісьє, а також офіцерів артилерії та інженерів обох служб і армій загалом зробити висновок, що вогонь російської артилерії був значною мірою приглушений і що операція, яку ми планували, може бути проведена з усіма шансами на успіх. Результат показав, що ресурси ворога не були вичерпані, і що вони все ще мали силу, чи то на своїх кораблях, чи на своїх батареях, щоб вести приголомшливий вогонь по своїх нападниках.
Поки тривала пряма атака на Редан, генерал-лейтенант сер Р. Інгланд отримав вказівку послати одну з бригад 3-ї дивізії під командуванням генерал-майора Барнарда вниз по Воронзовському ущелині, щоб надати підтримку атакуючим колонам справа від нього; а інша бригада, під командуванням генерал-майора Ейра, ще ліворуч, щоб загрожувати роботам на початку Докярд Крік.
Я ще не отримав їхніх звітів і не зможу надіслати їх вашій світлості сьогодні; але генерал Ейр був дуже серйозно обстріляний, і він сам був поранений, хоча я радий сказати, що не важко, і він заволодів церковним подвір’ям, яке досі ретельно спостерігав ворог, і деякими будинками в цьому місці; але оскільки міський фронт не був атакований, виникла необхідність відкликати його бригаду вночі.
Я зроблю спеціальний звіт про це наступною поштою, і я скористаюся тією ж нагодою, щоб надати вам імена офіцерів, які були мені особливо згадані.
Я стурбований тим, що повинен повідомити вам, що підполковник Тілден з королівських інженерів, чиї служби я мав велике задоволення так часто доводити до відома вашої світлості, дуже важко поранений. Розповідь, яку я отримав про нього сьогодні вранці, в цілому задовільна, і я плекаю великі надії, що його цінне життя буде збережено.
Я відчуваю великий борг перед сером Г. Брауном за те, як він виконував обов’язки, які я йому доручив; і я висловлюю найтеплішу подяку генерал-майору Гаррі Джонсу не лише за його цінну{519} допомогу в цьому випадку, але й за вміле, завзяте й енергійне керівництво облоговими операціями відтоді, як він прийняв командування королівськими інженерами.