Тяжке пригнічення

Видовище всередині було надто жахливим, щоб на ньому зупинятися. Французи виносили своїх і російських поранених, і чотири різні купи мертвих утворилися, щоб розчистити шлях. Земля була вкрита калюжами крові, і запах був огидним; зграї мух осіли на мертвих і вмираючих; поламані мушкети, подертий одяг, кашкети, шаки, шаблі, багнети, мішки з хлібом, їдальні й ранці валялися в невимовній плутанині всюди, змішавшись із купами дробу, винограду, уламків гільз, патронів, гільз і каністр, пороху, офіційних паперів і консервних форм. Траверси були настільки високими й глибокими, що було майже неможливо оглянути весь Малакофф з будь-якої точки, а посеред роботи був високий насип землі, призначений або як своєрідний захист від снарядів, або як залишки старої Білої вежі. Гармати, яких було знайдено шістдесят, усі були корабельними гарматами, встановленими на екіпажах кораблів і працювали так само, як і корабельні гармати. Було кілька старомодних мінометів дивної форми. Озирнувшись по роботі, можна побачити, що сила росіянина була його слабкістю — він потрапив у власні бомбозахисні засоби. У парапеті роботи{365} можна спостерігати кілька входів — дуже вузьких ззовні, але спускаються та розширюються донизу, і відкриваються до кімнат заввишки близько чотирьох або п’яти футів і квадратних восьми чи десяти. Вони освітлювалися лише ззовні вдень, а вночі, мабуть, була непроглядна темрява, якщо тільки чоловікам не дозволяли ліхтарі. Тут усамітнився гарнізон, піддавшись сильному бомбардуванню. Запах із цих вузьких кімнат був лиходійним, а повітря тхнуло кров’ю й невимовною гидотою. Таких місць було кілька, і вони могли кинути виклик найважчим мінометам у світі: над дахом був шар корабельних щогл, розрізаних на мотлох і ретельно складених на зберігання; потім над ними був суцільний шар землі, а над ним шар габіонів, а над ним знову купа землі.