Найбільш захоплююча сцена сталася на півночі. Один з пароплавів противника вийшов із Керченської затоки, яка була прихована від нашого погляду мисом, і прямував до Єнікальської протоки. Це була низька шхуна, схожа на військовий корабель, і було невідомо, урядова вона чи ні. І як тільки вона проминула мис, двоє російських купців вислизнули і теж попрямували до Єнікале. За нею по мілині мчав канонерський човен. Тієї ж миті чудова простора шхуна прибула з легким вітерцем з Єнікале, мабуть, маючи намір допомогти своєму чоловікові та, цілком ймовірно, зневажаючи маленького ворога, який її переслідував. Канонерка полетіла далі і проминула першого торговця, у якого вона вистрілила, щоб її підвести. Форти в Керчі миттєво відкрилися, постріл за пострілом бризнув у воду біля канонерського човна, який безстрашно продовжував свій шлях. Коли військова шхуна помчала до російського пароплава, останній набрався хоробрості, зменшив швидкість і заліг, ніби збираючись вступити в бій з ворогом. Полотно полум’я й диму вирвалося з бортів канонерського човна, і її постріл, пролетівши над росіянином, підкинув стовп води далеко за її межі. Стривожена таким смаком якості свого супротивника та натяками на її озброєння, росіянка втекла, і шхуна знову понеслася до Єнікале, а канонерський човен слідував за ними обома. Біля вузьких проток між Єнікале та піщаною мілиною, коли англійський канонерський човен, до якого приєднався інший, біг до них, російська батарея відкрила на неї з боку міста. Канонерські човни все ще мчали на своїх ворогів, які галсували, тягнулися й розбігалися в усіх напрямках, як пара яструбів гнітить зграю жайворонків.
Сер Едмунд Лайон відправив легкі пароплави, щоб підкріпити двох витривалих маленьких хлопців, французькі пароплави також поспішили на допомогу. Замовкли батареї на мілині; вони підірвали свої журнали, і форт Єнікале незабаром наслідував їхній приклад.